Про те, що було на окупованій території в Ягідному, розповіли волонтери БО “Життєлюб”, які приїжджали у села Київської та Чернігівської області одразу після їх звільнення.
Волонтери були першими, кому перелякані місцеві розповідали, що пережили за страшні тижні окупації.
Село Ягідне, що в Чернігівській області, майже місяць знаходилося в окупації. Весь цей час жили понад 300 місцевих жили у підвали початкової школи.
“Ми всімох жили на двох метрах. Отут лежала моя неходяча теща, отут – невістка кормила грудьми дитину, я спав біля порога, – розповів дідусь, який спілкувався з волонтерами. – Нас зігнали сюди 5 березня. Більше, ніж 300 людей в невеликий підвал. Ноги-руки затікали. Нам не вистачало кисню – люди душилися. 8-місячну дівчинку, якій важко було дихати, ми підкладали під вхідні двері. Щоб вона хоч трохи подихала через щілину над поріжком”.
Стіни тісного підвалу розмальовані дітьми. На двері селяни зробили календар, в якому кожен проведений в підвалі вдень. А по краях вели список загиблих. Хтось помер від катувань окупантів, хтось прямо в підвалі від нестачі кисню чи хвороб. Всього – 16 загиблих.
“Ми спали поряд з трупами. На вулицю нас майже не випускали, – продовжує дідусь. – Їли ми їхні пайки. Один – на родину чи навіть більше. Інколи за цю їжу казали співати російський гімн, написаний на папірці. Потім, коли, мабуть, в них стало туго з пайками, дозволили варити їсти. І вдень ми їли по ложці супу і ложці каші”.
Туалети в підвалі заповнилися швидко, тому люди використовували відра, банки, пляшки.
31 березня на намальованому на двері календарі винесено окремим рядком. Великими друкованими літерами ця дата підписана головними словами: «НАШІ ПРИЙШЛИ».
Відомо, 11-річна киянка продає чай і гарячі сосиски в тісті “Байрактар”, щоб допомогти ЗСУ.