Про Валерія Любарського, на позивний “Лижник” розповіли у 112 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.
24 лютого 2022 року у Валерія був третій день відпочинку в Грузії. “Шалений фрірайд, цілинний сніг, справжня хардкорна пристрасть”. Але того ранку світ для нього змінився назавжди. Дорога до України стала випробуванням сама по собі: Тбілісі — Стамбул — Будапешт — Ужгород — Київ. Родину евакуював на захід, а вже 5 березня став до лав 129-го окремого батальйону 112 ОБр ТрО. Батальйон тоді тримав оборону на північних околицях столиці.
“Колись я думав: “Прийде повістка — піду”. У 2022-му все стало інакше: “Моя хата скраю, першим ворогів повбиваю”, – говорить боєць.
Сьогодні Валерій — начальник штабу 244-го окремого батальйону 112 ОБр ТрО. Пригадує, як навесні 2022 він разом із побратимами брав участь у контрнаступі на Харківщині, тримав позиції у Вовчанську та околицях.
“Лижник” зізнається, що війна вʼїлася у свідомість назавжди: “Дивлюся на місцевість — оцінюю, як її фортифікувати”. І додає: “Мій син знатиме, хто ворог. Це для мене — база. Я вірю, що Україна стане озброєним форпостом, де українці будуть найкрутiшими перцями”.