Навчання у міністра
Свого часу у Києві було чимало приватних гімназій, якість відкривалися виключно з метою збагачення власників, а якість мали служити більш шляхетній меті — просвітницькій. У 1905 році власний навчальний заклад за адресою вулиця Ярославів Вал, 25, відкрив і Володимир Науменко.
У цій гімназії Максим Рильський навчався з 1908 по 1915 рік. Вочевидь на світогляд майбутнього поета сильно вплинув його учитель — Науменко, якого навіть у радянські часи Рильський згадував з великою повагою, і це незважаючи на те, що радянська влада вбачало у Науменко «контру».
Постать Володимира Павловича вартує окремих слів. Будучи патріотом України, він все життя займався просвітницькою діяльністю, видавництвом журналу «Кіевская старина», наполягав на тому, що діти повинні навчатися рідною мовою, став співавтором Словника української мови Грінченка.
Цікаво й те, що саме Науменко в 1902 році став власником незвичайного майна — землі на якій розташовувалася могила Тараса Шевченка. На власні кошти він облагороджував могилу поета, розшукував рукописи та видавав двотомний «Кобзар».
У 1917 році Володимир Науменко тимчасово очолював Українську Центральну раду, а в 1918 році був Міністром освіти та мистецтв в уряді гетьмана Павла Скоропадського. А у 1919 році Науменко був розстріляний за «контрреволюційну діяльність».
Читайте також: Українки можуть все! ТОП-6 наших вражаючих співвітчизниць
Життя поруч з генієм
Максим Рильський у 1908 році прибув до Києва із шляхетною метою — навчатися. Але ж хлопчині треба було і десь жити. Прихисток знайшовся у родині друга сім’ї, яким виявився ніхто інший як легендарний Микола Лисенко.
У домі композитора за адресою вулиця Саксаганська, 95 Максим Рильський проживав до 1912 року. До цих щасливих років життя поет неодноразово повертався у своїх спогадах: згадував як прислухався до віртуозної гри композитора, як одним з перших чув нові музичні твори. Про ставлення Рильського до Лисенка можна судити з поезії:
В своїм «Тарасі Бульбі» громовім
Він проспівав орлину славу тим,
Хто серце має мужнє й непоборне.
Сам чистий серцем, як нагірний сніг,
Він в музиці до «Кобзаря» воздвиг
Народу монумент нерукотворний.
Але не лише сусідством з генієм запам’ятався Максимові Рильському період життя у родині Лисенків. Тут з поетом сталася і ще одна визначна подія — перше кохання, але нажаль — невзаємне. Обраницею стала донька композитора Галина, старша від Максима на шість років, вона не сприйняла серйозно палкі почуття поета-початківця і невдовзі вийшла заміж за іншого.
У 1910 році вийшла перша збірка поезій Максима Рильського «На білих островах», в ній є і вірш, який, очевидно, найкраще відображає стан душі закоханого поета:
Безкраю я смішний… Кохання рве на шмаття,
Без жалю спалює дух мій,
Блакитні зграї мрій… яке пала багаття!
Ах! Я смішний, смішний!
Читайте також: Фатальні сторінки життя Леся Курбаса
Бентежні пошуки професії
Уже будучи визнаним поетом, чию збірку високо оцінили такі метри як Леся Українка та Іван Франко, Максим Рильський раптово вступає на медичний факультет Університету Святого Володимира. Але такий, на перший погляд, дивний поворот в біографії Рильського пояснюється просто: на поважній професії настояла мама. Втім, медицина Максиму Тадейовичу не подобалася, тому уже в 1917 році він покидає університет.
Друга спроба здобути вищу освіту дотична до біографії батька, адже Тадей Рильський свого часу закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. У 1917 році Максим Тадейович переводиться на цей же факультет, але уже в новоствореному Українському народному університеті. Однак через рік і цей університет юнак покидає і надовго залишає столицю.
Читайте також: 126 років із дня народження генія. Олександр Довженко називав Київ “убогим” і водночас мріяв про нього
Історія, що повторюється
Повернеться Максим Рильський у Київ лише у 1923 році, тут йому запропонували посаду учителя у Другій трудовій залізничній школі (нині школа ім. М. Рильського за адресою Платонівський провулок, 3).
І знову, які в дитинстві, Рильському у Києві немає де жити, і знову на допомогу приходять друзі: земляк Іван Очкуренко дозволяє деякий час пожити в його квартирі на вулиці Бульйонській. За іронією долі, історія, яка сталася з Рильським у домі Лисенків, практично повторюється, але має зовсім інший фінал.
На біду власника дому, у квартирі Очкуренків було фортепіано. Це, здавалося б дрібничка, зіграла свою романтичну і трагічну роль. Максим Тадейович не дарма провів багато часу поруч з геніальним композитором, у свого наставника він перейняв любов до музики та майстерність гри на фортепіано. А дружина Івана Очкуренка — Катерина досить добре співала, спільне музикування і зблизило квартеранта та господиню дому.
Як і у випадку з Галиною Лисенко, Катерина була старшою від Максима, але на відміну в Галини вона відповіла поетові взаємністю. Попри те, що Катерина вже була заміжня, Рильський наважився зробити їй пропозицію руки та серця. І отримав згоду, але за умови всиновлення сина Катерини від першого шлюбу — Жоржа. 12 липня 1926 року молодята одружилися.
Читайте також: Об’єднані Лук’янівською тюрмою: Богомолець, Петлюра, Рильський, отець Олександр
Подарунок до Дня народження
Щасливе подружнє життя, робота вчителя і написання віршів — здавалося б життя склалося. Але доля підготувала Максимові Рильському незвичайний «подарунок» на іменини. 19 березня 1931 року поета заарештовують по обвинуваченню у приналежності до контрреволюційної організації.
І знову іронія: так ж обвинувачення у 1919 році обірвало життя першого наставника Рильського — Володимира Науменко. Тому до обшуків на квартирі і посадки у Лук’янівську тюрму Рильський поставився дуже серйозно.
… А тут — стіна глуха й нечула
Та чорний зарис грат німих,
— І як ледача балагура
Трясеться зміна днів нудних.
Зрештою, розуміючи, що чекає на нього самого та його сім’ю, Максим Рильський, після 5 місяців ув’язнення, наважується на відчайдушний крок: зізнатися у чому-завгодно, розкаятися і тим врятуватися. Вийшовши на свободу після «глухих стін» тюрми, Рильський втратить свідомість від свіжого повітря та перевтоми.
Читайте також: Федір Шаляпін: найвідданіша київська публіка
З цього моменту починається радянський період творчості поета, попереду на нього чекають Ленінська премія та дві Сталінські, численні ордени, нагороди і медалі. Робота у Академії наук та Союзі письменників України. Але найголовніше — попереду будуть численні поетичні збірки «Знак терезів», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь» та багато інших, які назавжди залишаться в українській літературі.
Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!