З волонтером зі столиці спілкувалась кореспондентка «Національного телемарафону» Олена Логінова.
До кінця лютого Сергій працював відеооператором, проте потім – змінив камеру на автомобіль, а кадри на валізи переселенців зі Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки, Дружківки, Бахмуту. Дітей, старших, маломобільних людей, які просили про допомогу.
«Моя знайома подарувала мені машину Хюндай та сказала використати її для доброї справи. А сама поїхала закордон. Потім я потрапив в Рівне до однієї організації, яка займалась евакуацією. До кожної людини відчуваю емпатію, і що потрібен. Так прийшло розуміння, що можеш, не страшно», – ділиться Сергій.
Заявки на евакуацію отримує з гарячих ліній організацій, з якими співпрацює, а також від місцевих мешканців, які телефонують напряму та просять про допомогу.
За місяці роботи познайомився з іншими волонтерами та отримав коло підтримки.
«Буває, що в мене поламалася машина – мені потрібна інша. Серед волонтерів дуже багато іноземців, які займаються евакуацією. Кілька разів катався з іноземцями, бо була машина», – каже волонтер.
Поруч із ним не раз було чути шум снарядів та крик людей, які лякалися і дуже хотіли втекти від обстрілів.
«Найбільша небезпека – це артилерійський вогонь. Тут ти не розумієш, не можеш це відслідкувати. Тому система захисту максимальна – бронік, шолом, тактичні окуляри, затички, щоб не контузило. Бувало, що колесом наїжджали на міну, благо, що легка контузія і через 3 дні відходив», – ділиться киянин.
Хоч зустріч з людьми, які радіють визволенню з прифронтових територій завжди приносить позитивні емоції, Сергій чекає на той час, коли не буде потреби в його волонтерстві – тоді планує взяти рюкзак та піти в гори, відпочити. Але це буде після перемоги на російським загарбником.
Нагадаємо, лідер гурту «Тінь Сонця» служить на Донбасі з Київською ТРО. Також киянин на фронті розповів, що дива трапляються завдяки відданим людям.