Зараз має змогу скористатися службовим або соціальним транспортом. Проте, якщо потрібно, добирається у громадському транспорті. Після закінчення робочого дня виходить гуляти містом, відвідує секцію фітнесу, дбає про гарне самопочуття:
Я в 20-22 роки втратила зір. Якраз коли вчилась в університеті, життя вирує, а в мене була втрата зору. Я перейшла з технічного в гуманітарний університет, змінилося коло спілкування, цінності, пріоритети. Однак завдяки тому, що колись одна людина сказала: «Наташа, чого ти сидиш вдома, іди вчись», не здалася. Не знала куди, що, взагалі нічого. Бо ж не було реабілітаційних центрів. Але пішла на психолога. Багато чому мене навчив викладач філософії, який теж виявився незрячою людиною і працював в виші.
Ходити з тростиною Наталя вчилася у хлопців, які з дитинства не бачили:
Оглядаючись назад, скажу, що це була творча реабілітація. Коли мої батьки і друзі не могли мені підказати що робити. А звідки вони могли знати? Звичайно, %%я була в такому стані теж внутрішньо шоковому.
Знайти справу, якою можна займатися впродовж усього життя та працювати для незрячої людини є великим успіхом, а для суспільства – вагомою підтримкою, каже психолог. Та додає – часто люди, що втрачають зір або які не мали його з дитинства готові працювати хоча б за невеликі гроші, аби лиш бути при ділі та відчувати себе важливими:
Було і таке що, мені казала людина: «Оце, з тобою няньчитися….» Ніби возяться, як з дитиною. І це в той час, коли я вже працювала, самостійно пересувалася, готувала їжу, прибирала вдома і все інше. Це було дуже образливо, і треба було пройти цей шлях до своєї самоцінності та знову відчути себе. Що ти такий же партнер у стосунках і спілкуванні, а не той, кому дають благодійну допомогу – це дуже важливо. Для дорослих – це зрозуміти, як можна відновитись, навчитися чогось, щоб повноцінно жити і працювати надалі.
У епоху, коли є величезна кількість технологій, програми у смартфонах, комп’ютери, людина з вадами зору може працювати з паперами, надавати юридичні та інші консультації, вивчати економічну аналітику та займатися наукою, бути репетиром з різних предметів. Звичайно, коли є фізичні обмеження, для досягнення амбітних цілей доводиться докладати набагато більше зусиль, відтак, це мають поважати і роботодавці, і суспільство.
Колись я студенткою зробила експеримент – приходила до різних роботодавців і питала, чи можете взяти на роботу незрячу людину. Я казала, що вчуся на психолога. І вони дивилися та казали: «Ну, мабуть психологом може бути незряча людина». Їх приваблювало, що бачили практичний досвід і можливості, – розповідає Наталя.
Аби люди з вадами зору знаходили роботу або йшли вчитися, важливо не лише, щоб були вакансії, але і щоб інфраструктура міста була пристосована до того, аби вони могли ходити, безпечно добиратися з одного району в другий, банально не боялися вийти з хати.
У мене дві пересадки на маршрутку, потім на метро з гілки на гілку. Я можу зробити це сама, але ж дорога для незрячої людини – це як пів робочого дня. Я в дорозі сконцентрована, зібрана, а це напруження, і туди теж іде енергія. Хоч якщо потрібно – я йду сама. Взяла тростину пішла. Але, чесно – якщо розумію, що можу десь зекономити час і витратити його краще на роботу, якийсь інший спосіб дістатися шукаю.
Читайте також: Як створити простір для людей з вадами зору та додати зручностей для всіх киян – поради урбаністам та бізнесу
Тепер працюючи в «Трініті Хабі» Наталя не зупиняється – бере участь в курсах та навчаннях онлайн, ділиться знаннями з іншими. А ще допомагає в реабілітації військовим, які хочуть відновитися, а у майбутньому і повертатися до роботи:
Як хлопці, що отримали травми, повернуться з фронту – чи їм буде зручно в цьому просторі жити?.. Важливо, щоб у місті було зручно пересуватися, спілкуватися, щоб вони зустрічали доброзичливий простір. Навіть не просто ставлення, а простір, щоб пройти було зручно кудись. Якщо б це і наші можновладці почули та відчули, то взагалі було б супер, – підсумовує Наталя.
Раніше «ВК» розповідав про відомих людей з вадами зору які жили та тепер мешкають в Києві та завдяки яким суспільство отримало багато користі, досягнень та відкриттів.