Як ідеться, два роки тому Галина Алмазова збиралася взяти участь у Ралі Дакар.
Вже була підібрана команда, готова автівка. Презентувати команду планували в першій половині березня 2022 року. Але тоді «Вітерець» вже була зайнята іншими справами – рятувала життя.
Під час війни «Вітерець» започаткувала власний волонтерський проєкт, вивезла з поля бою сотні поранених. Вступила до Збройних Сил України і стала заступницею командира батальйону спецпризначення «Дике поле», якому під час боїв на Харківщині та Донеччині допомагав Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова.
Алмазова згадує один із боїв у серпні 2022-го. Підрозділ “Дике поле” штурмував село Байрак на Харківщині – зайшло в нього й утримувало приблизно добу. Броньованих машин у команди парамедиків не було – працювали під обстрілами на звичайних автівках.
– Ми виїжджали на позиції, де йшли безпосередні бої, і забирали звідси поранених. Їхній потік був настільки великий, що ми навіть не встигали їх відсортувати – не вистачало рук. Я була і парамедиком, і водієм.
Того дня Алмазова зробила орієнтовно 30 ходок. З парку в 13–15 машин вони втратили п’ять.
Після завершення служби приєдналася до ПДМШ — у лютому 2024 року стала його віцепрезиденткою.
Якщо брати наш батальйон, то десь половина поранених будуть вдячні саме ПДМШ за врятовані життя, – пояснює Алмазова.
Галина Алмазова точно знає:
- Що парамедикам не можна зичити “На добраніч” – бо спокійної ночі тоді точно не буде.
- Що, якщо після повернення на базу відразу не привести до ладу швидку, вона терміново знадобиться.
- Що найважче в роботі парамедика – це чекати на пораненого, якого ще везуть.
- Що коли в тебе вільна хвилина – краще за все витратити її на їжу чи сон.
- І що на швидкості більше як 120 кілометрів на годину снайпер у тебе не влучить.
До слова, “Динамо”, боєць 204 Окремого батальйону тероборони Києва, виніс побратима на собі.