“Коли європейський звичай ставити для дітей на Різдво ялинку і потайки класти під неї подарунки поширився на теренах сучасної України (губерній, які контролювала Російська імперія), малюки почали цікавитися: хто лишає їм подарунки до дня народження Ісуса Христа?”, – розповідає письменник та краєзнавець Станіслав Цалик в блозі ВВС.
З тогочасної періодики відомо про спроби приписати дарунки янголові, бабусі Зимі, гномам, а також низці казкових персонажів. Але найбільш правдоподібним виявився варіант з Морозом – таким собі добрим дідусем у шубі з мішком подарунків за плечима.
“Звісно, радянська влада використовувала Діда Мороза у власних інтересах. Але з’явився він ще в середині ХІХ століття. І не як новорічний персонаж, а як різдвяний”, – зазначає Цалик.
Дід був відомим з зимової казки “Мороз Іванович”, надрукованої Володимиром Одоєвським 1840 року в збірці “Казки дідуся Іринея”.
Більшовики, атакувавши релігію, навіть вводили заборону на різдвяного Діда Мороза у 1927 році – оазом із ліквідацією святкування Різдва Христового.
“Вже наприкінці ХІХ століття словосполучення “Дід Мороз” було загальновживаним. Різдвяного дідуся-дарувальника зображали на численних поштівках, сторінках грудневих чисел журналів, у книжках. Червона шуба, до речі, з’явилася саме тоді. А за кілька років перед Першою світовою війною Дід Мороз перестав бути віртуальним героєм – почав “особисто” ходити по квартирах і вітати дітей”, – каже краєзнавець.
Але незабаром, у грудні 1935-го Дід Мороз знову став відомим, проте тепер пропаганда говорила про нього, як про новорічного персонажа. Він дарував подарунки, проте не тому, що свято Різдва Христового, а бо прийшов новий рік (де немає Бога). Саме тоді святковий дід повернувся до Києва – на територію “сталінського СРСР”. Снігурка, неодмінна колежанка Діда Мороза, з’явилася як новорічний персонаж у січні 1937-го. На Галичину та Буковину він потрапив пізніше – коли на їхні землі прийшла Червона армія – у 1939 і 1940 роках:
“Золота доба” Діда Мороза настала після Другої світової – він вийшов за межі “дитячої” аудиторії. Відтоді в його мішку знайшлося місце для подарунків не лише дітям, але й дорослим”.
Снігурка допомагала проводити комуністичні ранки для дітей та дорослих, тому працювала разом з Дідом Морозом. Образ придумали за п’єсою Олександра Островського “Снігуронька”, написаною 1873 року. В ній Снігурка – дочка Діда Мороза і Весни Красни. Оскільки у шоу-бізнесі Дідові не зручно б було працювати з малою дівчинкою, героїні дещо додали віку. І Снігурка вже була не як у казці дитиною, а дорослою тіткою, яка навіть могла пити шампанське.
Звичайно, після довгого зіпсуття комуністами, Дід Мороз та Снігурка реабілітації більше не підлягають. Відтак, краще все ж святкувати Різдво та Новий рік зі Святим Миколаєм. Тим більше, що Дід Мороз персонаж хоч і літературний, але вигаданий, а Миколай – реальний святий, який жив на цемлі та чинив добро.
Раніше “ВК” розповідав, що Святий Миколай або Микола Чудотворець, якого нині вшановує церква, є не лише тим, хто піклується про дітей та поширює добро, але й оборонцем дорослих у несправедливості та захисником правди.
Варто нагадати, що цьогоріч з Днем Святого Миколая та Днем ЗСУ вітали водночас – коли святий вісник Різдва перевдягнувся у військову форму та бажає перемоги. Листівки, які створив штучний інтелект, українці охоче розсилали родичам та друзям.