Переоцінити вклад Терещенків у розбудову Києва важко. Декілька поколінь цієї славетної родини займалися меценатством. Їх коштом були відкриті навчальні заклади, лікарні, побудовані храми та будинки. З великою цікавістю та захопленням Терещенки займалися і колекціонуванням, зрештою, саме експонати їх приватних колекцій і стали основою Київської картинної галереї та ряду інших відомих музеїв.
Читайте також: Київська опера: легенди, міфи та криваві драми
Зародження хобі
А почалося сімейне «полювання» за шедеврами з захоплення мистецтвом Федором Артемовичем Терещенко, який спочатку зі старшим братом Миколою, а потім і сам став відвідувати виставки та знайомитися з художниками. Невідомо, наскільки обізнаним колекціонером він був, проте йому вдавалося купувати справжні шедеври.
Серед поціновувачів мистецтва конкуренція — справа звичайна, тож не дивно, що у особі Федора Терещенко свого суперника побачив і інший відомий колекціонер — Павло Третьяков. Він з жалем був вимушений констатувати, що втратив можливість отримати у власність картину, яку дуже хотів і яка сьогодні є перлиною Київської галереї — «Селянин з вуздечкою. Міна Моїсєєв» художника Івана Крамського.
Сказати точно, скільки ж всього було картин в колекції Федора Терещенко немає можливості, але достеменно відомо, що в ній було ще принаймні два шедеври Крамського: «Споглядач», 1876 рік та «Дівчина з кішкою», 1882 рік. Ці картини сьогодні теж є власністю музею. Продовжувати список колекції можна роботами таких авторів, як: В.Верещагін, М. Клодта, Ю.Клевер, А.Кисельов, І.Шишкін, О.Куїнджі, В.Перов, В.Маковський, І. Рєпін та інші.
Читайте також: У тіні Хрещатика: вулиця Архітектора Городецького або Париж посеред Києва
На вулиці старшого у будинку молодшого брата
Численне зібрання повинно було мати «адресу прописки». В 1878 році Федір Терещенко замовляє будівництво маєтку архітектору Володимиру Миколаєву. А вже в 1884 році його зведення, за адресою вулиця Олексіївська, 9, завершується.
Через три роки Федір Терещенко стає першим київським колекціонером, який наважується впустити у свій будинок відвідувачів і дати можливість їм насолоджуватися спогляданням картин. Задля цього добудовують вхід з двору і розміщують оголошення в газеті «Киянин»: «Зібрання картин Ф. А. Терещенко відкрито для публіки з 21 лютого по 1 квітня по суботах від 1 до 4 годин після полудня». Тож кияни вперше змогли побачити картини зовсім не в 1922 році, а ще в 1887-му, тоді в маєтку збиралося до тисячі відвідувачів в день.
Цікаво, що на вулиці Олексіївській одразу декілька будинків належали членам родини Терещенко. В 1899 році Миколі Терещенко виповнювалося 80 років, на честь цієї знаменної дати, ще за життя магната і мецената вулицю перейменували. І сьогодні офіційна адреса Національного музею «Київська картинна галерея» — вул. Терещенківська, 9.
Читайте також: Варвара Ханенко: Українська вишивка у Лондоні і світові шедеври у Києві
Друге покоління колекціонерів
Продовжувати справу татка та дядька стали Ольга, Варвара, Марія, Олександр та Іван Терещенки. Ольга Миколаївна Терещенко опікувалася колекцією дядька, а згодом і сама почала збирати витвори мистецтва. Відомо, що вона була поціновувачкою таких художників, як А. Беггров, Ю. Волков, Ю. Леман, Г. Мясоєдов, а також цікавилася витворами мистецтва із порцеляни та скла. Однак сліди її колекції загубилися, після того як Ольга у 1918 році покинула Україну, через буремні події, що охопили Київ.
Варвара Миколаївна Терещенко, більше відома за прізвищем чоловіка — Ханенко. Все життя займалася зібранням власної колекції, цікавилася не тільки картинами, а й іконами та вишивкою. Разом з чоловіком вони мріяли про відкриття у Києві музею. Саме задля реалізації цієї мрії Варвара Миколаївна залишиться у охопленому революцією Києві, в 1919 році їй таки вдасться відкрити музей, який сьогодні має назву «Національний музей мистецтв Богдана та Варвари Ханенків».
Читайте також: Емілія та Олена Прахови: жінки, що надихали до божевілля або на кого моляться кияни?
Більше, ніж поціновувач
Але найбільш компетентним та обізнаним мистецтвознавцем у сім’ї був все ж Іван Миколайович Терещенко. Одним з його найближчих друзів був художник Василь Верещагін, вважається, що саме він і пробудив у Іванові Миколайовичі цікавість саме до творчості сучасних йому художників. Відомо, що Терещенко поціновував творчість Віктора Васнецова та підтримував художника Михайла Врубеля.
Історія появи в колекції картини «Дівчинка на тлі персидського килима» Михайла Врубеля вартує окремих слів. Художник відчайдушно потребував грошей, тому і наважився на своєрідну авантюру. Вирішив написати портрет доньки власника ломбарду Георгія Дохновича — Марії, а реквізитом слугували речі, які боржники залишили у ломбарді під заставу. Врубелю здавалося, що це полотно він без проблем продасть захопленому таткові моделі, але йому картина зовсім не сподобалась. Доведений до відчаю художник тричі намагався продати роботу на аукціоні, але й там вона нікому не припадала до смаку. Зрештою за 300 рублів її придбав Іван Терещенко, важко точно сказати, що саме стало мотивом для покупки: захоплення роботою чи співчуття художнику.
Читайте також: Якими могли бути і якими стали перші п’ять станцій київської підземки
Іван Миколайович взагалі вирізнявся серед колекціонерів тим, що не тільки цікавився полотнами, а й опікувався долею художників. Найбільшим його меценатським проєктом стала підтримка Художньої школи Миколи Мурашко.
Єдина, на той момент, художня школа з’явилася у Києві у 1875 році, але її робота потребувала значних коштів, яких у Миколи Мурашко не було. У пошуках спонсорів, Мурашко звернувся до Пелагеї Георгіївни Терещенко, і та допомогла не так грошима (пожертвувала всього 100 рублів), як порадою звернутися до її сина Івана.
Іван Миколайович ідеєю захопився настільки, що впродовж 25 років був головним опікуном та меценатом школи, за приблизними підрахунками, на цю справу він витратив 150 тисяч рублів. Першочергово планувалося, що навчання буде платним, але виявилося, що більшість дійсно обдарованих учнів не можуть за себе платити. Тож забезпечувати школу матеріалами і приміщенням став Терещенко. Він же профінансував зібрання навчального матеріалу: картин, малюнків знаних авторів, таких як: І. Шишкін, І. Крамськой, Ф. Журавльов, Й. Крачковський.
Згодом колекція Художньої школи М. Мурашко та особиста колекція Івана Терещенко, яка збереглася частково, але все ж налічувала майже 5000 експонатів, поповнили в тому числі і музейний фонд Київської картинної галереї.