Про своє нинішнє життя і роботу волонтером Даша Астаф’єва розповіла vogue.ua.
Колись її фотографіями захоплювалися половина чоловіків світу, а нині дівчина – проста волонтерка, яка з початком війни працює на кухнях кількох київських ресторанів, готуючи їжу для ТрО та ЗСУ. У вільний час допомагає літнім людям і тваринам.
Зараз зірка сцени, телеефірів та Playboy працює навперемінно на різних кухнях у Києві.
“Так вийшло, що я стала головною з чищення картоплі (сміється). Я взагалі все люблю робити: мити підлогу, посуд, готувати, але я помітила, коли прийшла на кухню, що ніхто не любить чистити картоплі. Ненавидять просто. А я – залюбки. Вмикаю аудіокнигу, навушники у вуха – і сідаю за картоплю. Я за місяць війни почистила тонни картоплі та прослухала чотири аудіокниги, дві з них про війну.
Два мішки картоплі – ось день і минув. Мамі телефоную й кажу: мамо, у мене така крепатура в руках! (Сміється). Але якщо чесно, картопля мене просто рятує та допомагає не зійти з глузду. Я просто беру ножик у руки і відлітаю кудись – це моя картопляна медитація”, – розповіла Даша.
Астаф’єва переконана, що коли команда готує їжу та передає хлопцям у ТрО, це не просто їжа. Це така концентрація турботи, кохання, надії, волі.
“Наш народ неймовірний, я обожнюю українців. Так, ми чекаємо на допомогу від усього світу, але те, що роблять самі українці, – це само собою неймовірно”, – додає співачка.
Вранці й увечері дівчина виводить гуляти своїх двох собак – щонайменше години по дві на день. Паралельно вона шукає бабусь-пенсіонерок, які виходять “на полювання” за продуктами та медикаментами, підходить до них і помагає грошима. Фінансову допомогу вона збирає через соцмережі серед підписників-іноземців.
Астаф’єва розповіла, що як і багато хто, зібрала свою тривожну валізку заздалегідь. Там лежали найгламурніші штани, черевики під колір штанів, гарна шуба, креми, весь мій улюблений догляд. А коли почалася війна, тікала з дому в шкарпетках, драному спортивному костюмі й пуховику, з пляшкою води та в обіймах з двома собаками.
“У перші дні мені було страшно ходити в душ, мити голову, дико страшно. Потім зрозуміла, що догляд за собою – нагадування про минуле життя, ритуал, що поліпшує настрій. Отже, останні дні я навіть наношу парфуми – як нагадування про те, що десь є мирне, гарне життя. І воно буде й у нас! Улюблений аромат нагадує мені про побачення, про компліменти моїх друзів, яким подобалися певні мої аромати. Це допомагає мені триматися, бути бадьорою. Я вірю в ці ритуали, хоча мені й соромно – перед тими, хто зараз не має змоги не те що помити голову, а просто не має їжі й води та сидить тижнями в підвалах у Чернігові, Харкові чи Маріуполі…” – говорить Даша.