Історію цього будинку опублікували у спільноті “Клуб корінного киянина“ у Facebook.
До 1970 років, село Позняки формально перебувало в межах Києва, проте крім заводу “Буревісник” та його гуртожитків, тут нічого побудовано не було. Але вже в кінці 1980-х починається масштабне будівництво методом гідронамиву, яке триває і понині.
З кожним роком, від початкових Позняків залишається все менше і менше. На даний момент основна садибна забудова збереглася лише біля озера Жандарка – чекає свого зносу, враховуючи генплан забудови 2-го мікрорайону Позняків.
У коментарях кияни пишуть, що “будиночок схожий на маленьке звірятко оточене звідусіль страшенними, здоровенними монстрами”, та він є “родзинкою цієї місцевості”.
Також є й ті, що згадують про “родове гніздо, корені, спадщину”:
Крім цього, деяким здається, що це все жадібність – люди не хочуть продавати будинок за малі гроші.
До слова, суд позбавив садибу Дмитрієва охоронного статусу.