Про це ідеться у дописі радниці – уповноваженої Президента України з безбар’єрності Тетяни Ломакіної.
Щоб допомогти кожному захиснику і захисниці та цивільним громадянам з травмами війни повернутися до активного життя, Міністерство охорони здоровʼя працює над створенням центрів із діагностики й лікування гострого та хронічного болю.
За словами Ломакіної, у “Феофанії” вже практикують терапію болю, щоб допомогти пацієнтам краще жити після мінно-вибухових травм. Ці травми часто призводять до серйозних пошкоджень внутрішніх органів, шкіри, кісток і нервів, а також психологічних травм, що ускладнюють процес реабілітації.
Чому з’являється біль?
Біль після мінно-вибухових травм може мати кілька джерел:
1. Пошкодження тканин. Складні травми часто супроводжуються розривами м’язів, сухожиль і шкіри, що спричиняє сильний біль.
2. Пошкодження нервів. Мінно-вибухові травми можуть ушкоджувати нерви, що веде до невропатичного болю — пекучого або стріляючого відчуття, яке виникає через неправильну роботу нервових сигналів.
3. Запалення. Після травми в місці ушкодження виникає запальний процес, що сприяє появі болю та набряку.
4. Фантомний біль. У разі ампутацій пацієнти часто відчувають біль у відсутніх кінцівках, що пов’язано зі змінами у нервовій системі та мозку.
Як допомагати пацієнтам жити далі?
Лікарі наголошують на багатокомпонентному підході до менеджменту болю. Ось кілька ключових методів:
1. Медикаментозна терапія:
• Використовуються комбінації різних знеболюючих ліків для гострого болю. Серед них, антидепресанти та протисудомні препарати. Ці медикаменти можуть зменшити невропатичний біль і покращити настрій пацієнта. Дуже важливо якумого рідше використовувати опіоїди.
2. Різноманітні блокади нервів. Ці маніпуляції виконують за допомогою ультразвуку. вони дозволяють переривати больові імпульси з пошкоджених нервів.
3. Фізична реабілітація:
• Фізична терапія. Спеціальні вправи допомагають зменшити м’язову напругу, покращити кровообіг і зменшити біль.
• Протезування та тренування. Важливо допомогти пацієнтам адаптуватися до нових умов життя, навчити користуватися протезами.
4. Психологічна підтримка:
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає пацієнтам справлятися з емоційними труднощами та розвивати навички подолання болю.
• Групи підтримки. Спілкування з іншими пацієнтами з подібним досвідом може допомогти зменшити почуття ізоляції.
5. Інші методи:
• Терапія дзеркалом. Використовується для зменшення фантомного болю.
• Нейромодуляція. Техніки, як-от електростимуляція спинного мозку, допомагають регулювати нервові сигнали і зменшити біль.
Отже, підхід до менеджменту болю після мінно-вибухових травм має бути комплексним, включаючи фізичні, психологічні та соціальні аспекти, говорить радниця президента. Поєднання медикаментів, регірнарної анестезії, фізичної терапії та психологічної підтримки дозволяє людям покращити якість життя і поступово відновлюватися після важких травм. І перший крок – навчання команд фахівців сфери охорони здоровʼя, які працюватимуть у таких центрах.