Дивні картини на Пушкінській – очі, моря та солдати. 10 причин піти в галерею – репортаж

14:18 09.06.2020

Зараз в галереї “Білий Світ” проходить виставка картин українського художника Володимира Подлевського. Загадкові картини та спокійні пейзажі припадуть вам до душі, якщо цими вихідними ви шукаєте чогось цікавого.

Дивні картини на Пушкінській – очі, моря та солдати. 10 причин піти в галерею – репортаж

Що? 

Виставка картин Володимира Подлевського “The One” в центрі сучасного мистецтва “Білий Світ” (вул. Пушкінська, 21а). Виставка діє до 25 червня.

Скільки коштує? 

Вхід на виставку вільний, до того ж все можна вільно фотографувати. Безкоштовно можна взяти красивий буклетик з репродукціями картин та короткою інформацією про виставку.

Про що?

Мистецтвознавець та доктор філософії Святослав Подлевський стверджує, що “дана виставка має на меті торкнутися багатьох питань, але ключовим із них залишається естетика сильної волі окремих особистостей, що визначалась у архаїчні часи як ознака осяяння”.

Що побачив на виставці “Великий Київ”?

Виставка складається з портретів та пейзажів. Картини великоформатні, написані олією на холсті, тож якщо вам хочеться подивитись на щось, що не можна охопити одним поглядом і пройти, – вам сюди. 

Про те, що виставка на тему “естетики сильної волі окремої особистості”, насправді, дуже важко здогадатись. Про статус людей на картинах або приналежність їх до якоїсь групи майже ніщо не стверджує, окрім однієї деталі – майже у всіх них є сережки. 

Як, наприклад, на цій картині, можемо відмітити, що це сережка не абияка, а діамантова.

Ми майже нічого не можемо дізнатись про цих людей, хоча, червоний колір в одязі на деяких картинах відсилає нас радше до якогось військового одягу…

…от майже Лермонтов.

Lermontov in 1837
Червоний елемент одягу називається “ментик” – був частиною форменного одягу гусарів.

Ще один елемент, який відсилає нас до військової або державної роботи персонажів – це головний убір.  На цій картині від радше схожий на трикутного капелюха з загнутими краями, що вважався морський або армійським головним убором. 

Трикутний капелюх може асоціюватись в нас лише з одним персонажем… З знаним у всьому світі вигадником бароном Мюнхгаузеном.

Крім того, характерною рисою портретів цієї виставки ж те, що тут майже немає облич, намальованих в анфас. Здебільшого, вони розвернуті на 3/4 або й сильніше.

Це викликає асоціацію з однобоким баченням – люди, зображені на картинах, дивляться лише одним оком або ж постійно відвертаються від чогось. Це може суперечити ідеї “сильної волі”, оскільки не бажання бачити якихось речей або готовність бачити їх лише наполовину може трактуватись як боягузтво. 

І навіть в тих рідкісних картинах, де люди намальовані в анфас, в них все одно щось не так з очима. Варто звернути увагу, що мазками художник все одно ніби закриває друге око своєму персонажу. 

Схоже рішення і тут, тільки трохи більш моторошне – праве око більше виглядає, ніби роздряпане і подряпини ці проходять діагоналлю через все лице. 

В тих випадках, де автор все ж вирішив відкрити очі або око, люди виглядають нажаханими. Зрештою, варто звернути увагу й на те, що очей тут вже аж забагато. Вони присутні і на обличчі центрального персонажа, і на обличчі над ним, і в двох птахів зліва, і все це тривожне місиво оточене більшими та меншими кружальцями зі зрачками та без. 

Виходить, що якщо відкриті очі – це так тривожно, то тоді дійсно краще дивитись на все одним оком, або не дивитись взагалі.

Втім, є й те, що точно нас не злякає – спокійні пейзажі, улюблені моря та гори.

Великі красиві кола на воді збуджують фантазію – який же великий камінець треба було кинути? :) 

Полосатість цих картин може трохи нагадувати нам тигрів – як величні та сильні тварини розляглись в пустелі в цьому прохолодному світлі. 

Проводити паралелі між природою та тваринами – поширена практика. От пригадати хоча б те, що гору Аюдах в Криму також називають “Ведмідь-горою”.

Гора Аюдаг

Пейзажі цієї виставки здебільшого зав’язазні на морі, хвилях та їх динаміці.

Чи пересікається якось образність моря з тими людськими образами, яких можна зустріти на цій виставці? 

Однозначно, вони такі ж мінливі, буремні і непевні.

Чому варто сходити на цю виставку? 

Навіть якщо портрети з дивними очима та сережками вам не надто довподоби, схожіть заради пейзажів – вони точно вас вразять і те, як змінюються картини, коли ви дивитесь на них з різних відстаней та кутів. 

Основна причина сходити на цю виставку – це можливість пригадати а чи на все ми дивимось обома очима? 

Про очі в мистецтві і чому лого ВК – саме каштан з оком читайте: Той, хто намалював каштанчик. Інтерв’ю з дизайнером Сагітовим

 

Великий Київ у Google News

підписатися