Сьогодні в Театрі на Подолі покажуть антиутопічну виставу “1984” за мотивами роману відомого на весь світ Джорджа Орвелла. У Фейсбуці афіша дійства без жодної реклами та розкрутки назбирала 24 тисячі переглядів. Такому результату здивувалися навіть у самому театрі, назвавши його феноменом соцмереж.
Давайте почнемо з самого початку: про що цей твір? Про людей чи про політику як щось далеке, що показують по телевізору?
Як на мене, про вічний конфлікт між владою та людиною, людиною-особистістю.
Насправді особистість ніколи не вигідна жодній владі. Завжди є момент “одурманення” людей, за рахунок чого і тримається основна влада.
Ми теж маємо зараз проблеми… Деякі з них начебто не наші, але й наші теж – Російська Федерація, білоруси із Лукашенко. Тема буде вічною.
Читайте також: Кияни вийшли під посольство Білорусі на підтримку чесних виборів (ФОТО)
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253747202_9eeb8a5fb3_c.jpg)
Велика частина твору присвячена переписуванню історії та “одурманенню”, про які ви щойно сказали. Наскільки це актуально для сучасної України?
Переписування історії відбувається постійно і неконтрольовано в кожній державі.
Взяти ту ж Російську Федерацію, яка вважає інші народи ніким і нічим та наполегливо хоче привласнити всі перемоги, починаючи з Київської Русі.
Мають місце і пошуки ворогів там, де їх немає. Коли начебто завдяки історії знаходять певного ворога, щоб об’єднати народ навколо себе. Наприклад, у Гітлера це були євреї…
Історія дуже важлива.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253402716_bcc67461b5_c.jpg)
Від войовничого – до більш ніжного або про кохання. За сюжетом Уінстон закохується в Джулію. Вони мають схожі погляди. Чи можливе кохання між двома людьми з діаметрально протилежними поглядами за умови, що ніхто нічого не переймає в іншого?
Ну, за сюжетом Уінстон спочатку хотів її прибити (сміється). Як-то кажуть: “Від ненависті до любові – один крок” і навпаки.
У коханні можливо все.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253675792_c9a2e091f8_c.jpg)
Можливо я помилюсь, але все таки не назвав би те, що між Уінстоном і Джулією коханням.
Тема дуже складна і гарно виписана у самому романі. На жаль, все це у виставі неможливо було передати, але пунктирно ця тема проходить. От давайте візьмемо хоча б Шекспіра – Ромео і Джульєтту. Дві родини з різними, грубо кажучи, політичними поглядами, але діти закохуються.
Тут трохи по-іншому, але… Чому б і ні?
Можливо.
Чому б і не закохатися в опонента?
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253334601_00471d3b0b_c.jpg)
І, звісно, про секс. Джулія носила пояс Антистатевої спілки. Яку роль, на вашу думку, займає ця тема в політичному просторі та конкретно у цій виставі?
Любов – невід’ємна частина сексу, чи навпаки – секс невід’ємна частина любові.
Ну, не враховуючи платонічного кохання. Воно теж існує.
Секс як маніпуляція свідомістю мас – це дуже важливий елемент роману, тому що в інших антиутопічних творах все звучить зовсім по-іншому. Наприклад, вседозволений секс або інтим по картках…
Що стосується саме цієї п’єси та руху Антистатевої спілки, то маємо зараз і гендерну рівність, фемінітиви, жіночі рухи з оголеними грудьми, які політики дуже гарно використовують у своїх цілях.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253436071_26ef9ee0e2_c.jpg)
Насправді що не дай політиці та політикам – вони будуть використовувати, маніпулювати в обидва боки.
Читайте також: Секс і Київ. Де закінчується “сексуальна свобода” і починається “несвобода”?
Це звісно, загальні фрази, хоча питання дуже цікаві. По кожному з них можна прочитати лекцію, спираючись не лише на сучасність, а й на літературу, що вплинула на Орвелла, Замятіна, Хакслі, потім і Бредбері.
Кожен з авторів використовував тему сексу як невід’ємний елемент маніпуляції людьми.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253618207_5aaa3215f9_c.jpg)
Від банальних питань не втекти :) Як виникла ідея ставити саме цей твір?
Ідея виникла у художнього керівника театру [на Подолі] Віталія Малахова. Він зателефонував мені, запропонував поставити Орвелла, на що я дуже радісно погодився.
Втім, я не врахував, що це буде інсценівка американського драматурга.
Саме тут виникли певні складнощі. Я все таки маю певний багаж сценічних робіт. Коли береш Орвелла і знаєш, як хотів його поставити, цю історію, але маєш іншого автора, іншу інсценізацію…
Проблеми виникли саме з моїм баченням матеріалу і з тим, як його запропонував драматург.
Цікаво у вас вийшло: міні-диктатура всередині п’єси про диктатуру.
Загалом, диктатура завжди є. У режисера – з акторами, драматурги намагаються контролювати режисерів.
Як на мене це, на жаль, не дуже добре.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253574382_22b652d38a_c.jpg)
У мене таке було з Бертольдом Брехтом. У нього схожа ситуація – все має бути поставлено так, як написано ним, в тій самій послідовності, музику міняти не можна і так далі.
Тоді виникає питання: – Для чого режисери, якщо драматурги можуть самі ставити свої п’єси?
Хоча фундамент театру – це драматургія, але, як кажуть художники – “я так бачу”.
Ми ж не знаємо, що він насправді вкладав в кожен образ. Йому Боженька дав сюжет. Він прекрасно написав, але з більшістю авторів спілкуватися майже неможливо :)
Хіба що з молодими драматургами.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253535651_210b46f22e_c.jpg)
Коли вперше ви презентували цю виставу і як змінилась політична реальність з того часу?
На мою думку, вистава була б доцільніша в нас в країні за часів Януковича.
Знову ж таки, вона на часі [і зараз], зважаючи на те, що відбувається в Російській Федерації, в Білорусі, в наших ближніх сусідів.
Саме зараз як на мене, актуальніше ставити “Собаче серце”. Думаю, ця п’єса яскравіше визначає процес у нашій країні.
Якою вам запам’яталась робота над виставою? Які були складнощі, виклики, радощі етс?
Особисто для мене це була неймовірно складна робота. Основний конфлікт – мій з драматургом. Треба було ставити завдання акторам, а матеріал написаний занадто розмовно, плакатно, як на мене. Не зовсім логічна сама ідея драматурга… Було дуже складно.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253737272_81c20633c4_c.jpg)
Ми довго розпрацьовували матеріал, придумували історії, шукали зерна, акторів, прийом…
Автор заборонив змінювати текст і сцени. Це було дуже складно.
П’єса в нього була написана для американського глядача, а між ним та українським глядачем існує колосальна різниця. Тому все таки я наважився і почав перероблювати. Другу дію я вже дописував сам. Дозволив собі таке некоректне ставлення до автора.
Із хорошого. По-перше, я працював у найновішому, потужному українському київському театрі з прекрасними акторами. Мені це було дуже до душі. Це було кльово.
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49253352436_af67396bcd_c.jpg)
Була і “Сізіфова праця” або певний щоденний ритуал. Кожного ранку треба було їхати на роботу, і підніматися з Контрактової площі вгору по Андріївському узвозу. Нести з собою ідеї, які прийшли за ніч. Спочатку тягнеш цей багаж інформації нагору, а після репетиції, коли все, що ти придумав, розбивалось та розсипалось, уже пізно ввечері після репетиції я скочувався вниз – розбитий, з понівеченою творчою душею… (сміється).
Читайте також: Топ-10 будинків київського Монмартру. Інструкція правильної прогулянки Андріївським узвозом
![](https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2020/07/49252873623_30c91b3bcf_c.jpg)
Знову працював, напрацьовував ідеї, які пропонували актори. Загалом сама робота більше задоволення приносила завдяки акторам і художниці Марії.
Ввважаю, що у нас вийшов унікальний продукт.
Здається, і в практиці самого “Театру на Подолі” такого ажіотажу вистави не викликали довно, і жодної вистави в репертуарі так багато не повторюють.
Вона досі користується попитом. Отже, ми все зробили правильно.
Дякуємо “Театру на Подолі” за сприяння у проведенні інтерв’ю.
Читайте також: Де в Києві жити добре: ревізія мікрорайону на Виноградарі – репортаж