Як дізнатися, чим ми дихаємо
Розробник системи громадського моніторингу якості повітря Saveecobot , співзасновник ГО SaveDnipro Павло Ткаченко написав учора на своїй сторінці у Facebook: «Судячи із даних системи Saveecobot за останні три роки – вже за декілька тижнів почнеться сезон поганого і дуже поганого повітря». «Великий Київ» поцікавився у нього, із чим пов’язаний щорічний осінній смог у Києві.
Якість повітря залежить від метеорологічних умов. Відсутність вітру, підвищена вологість – це типова осіння погода, при якій викиди не розвіюються, а зависають низько над землею. Вчора індекс якості повітря у столиці (середнє значення усіх станцій моніторингу) був 6, це дуже добре, сьогодні – 12, теж непогано. Індекс від нуля до 50, це чисте повітря», – пояснює Павло.
У різних районах міста якість повітря різна, традиційно вона гірша у лівобережній частині, де розташовані основні промислові джерела забруднення. Тому якась станція може показувати ідеальний стан повітря, а якась – не дуже.
Громадські станції моніторингу, дані з яких збирає Saveecobot, дозволяють вимірювати у повітрі вміст пилу фракцій 2.5 та 10 мікронів (PM 2.5 і PM 10), а сенсори температури, вологості та тиску дають можливість коригувати отриману інформацію у залежності із погодними умовами.
За словами Павла Ткаченка, дрібнодисперсний пил здатен пролітати десятки та навіть сотні кілометрів і зависати у приземних шарах повітря надовго, поступово осідаючи у наших легенях. Цей пил виникає унаслідок горіння і є однією із небезпечних форм забруднення повітря.
Усього у Saveecobot на сьогоднішній день відображаються дані із кількасот київських датчиків моніторингу. Як видно із минулорічних графіків якості атмосферного повітря у Києві, із кінця вересня – початку жовтня місто перейде із зеленої зони до жовтої та помаранчевої зон. Якість повітря лишатиметься незадовільною аж до квітня. Коли цяточки постів моніторингу на онлайн-мапі стануть червоними чи фіолетовими, це означатиме, що дихати цим повітрям небезпечно для здоров’я. Онлайн-мапу ви можете переглядати у режимі реального часу тут saveecobot.com. Або скачайте собі екологічний чат-бот SaveEcoBot.
Однак, у повітрі є не лише дрібнодисперсний пил і навіть коли з пилом все у межах норми, це не означає, що ми не вдихаємо ще якісь небезпечні сполуки, виявити які значно складніше і дорожче, аніж можуть дозволити собі громадські проєкти.
У Києві є не лише громадські станції для вимірювання стану повітря. Місто почало розгортати власну автоматичну систему моніторингу якості повітря. Перші два пости вже встановлені та працюють у Дарницькому та Дніпровському районах столиці. Найближчим часом планується встановлення ще трьох таких постів на правому березі міста. Ці системи мають більший діапазон вимірів і оснащені аналізаторами, які дозволяють вимірювати вміст у повітрі не лише пилу PM2.5 і PM 10, а також і діоксиду азоту, оксиду азоту, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, приземного озону, бензолу, формальдегіду, бензопірену, метилмеркаптану та важких металів. Сьогодні індекс якості повітря на Харківському масиві (вул.Вербицького)- 13 і спостерігається незначне перевищення сірководню, а у Дніпровському районі (Харківське шосе) індекс повітря 12. За даними якості повітря з цих постів кияни також можуть стежити у режимі реального часу тут asm.kyivcity.gov.ua.
Офіційним джерелом, із якого дізнаємося про стан повітря є також гідрометцентр України. Кілька днів тому директор Українського гідрометцентру Микола Кульбіда в інтерв’ю РБК-Україна повідомив, що рівень пилу у Києві нижчий допустимих концентрацій, а діоксид сірки узагалі у 10 разів нижчий від дозволених норм. Але є і погані новини: повітря у Києві забруднене діоксидом азоту, основним джерелом якого є автотранспорт. Його кількість у повітрі над столицею в чотири рази перевищує норму. Також Микола Кульбда сказав, що столичне повітря забруднене формальдегідом, подекуди його рівень перевищує допустимі норми у два-три рази, а місцями – досягає критичної позначки. Щоправда, у яких саме районах Києва виявлені такі високі концентрації формальдегіду і головне – звідки він там узявся, директор гідрометцентру не пояснив.
Хто забруднює повітря у Києві
При певних погодних умовах смог опускається низько і зависає у приземних шарах атмосфери, псуючи нам життя. Але звідки він там береться, якими є основні джерела забруднення у Києві?
«Викиди автотранспорту складають приблизно 40-50% міського забруднення повітря, – розповідає Великому Києву Максим Сорока, голова комітету з охорони атмосферного повітря Професійної асоціації екологів України. – Вносять свою частку великі підприємства-забруднювачі, яких у Києві небагато – Дарницька ТЕЦ, Бортницька станція аерації, завод Енергія. Але не слід недооцінювати і малі підприємства, які узагалі не підпадають під систему державного контролю і моніторингу. Кожне із них ніби має невеликі викиди, але таких підприємств дуже багато і разом вони забруднюють повітря не гірше промислового гіганта. Це, як правило, підприємства так званої 3-ї групи: автозаправки, автомайстерні, торгівельні центри, підприємства сфери обслуговування, зокрема, заклади харчування. Для таких підприємств існує спрощена дозвільна система, вони встановлюють собі якесь незрозуміле обладнання, без жодного контролю. А, між тим, заклади громадського харчування викидають у повітря акролеїн – наднебезпечний альдегід, мутаген, який при контакті викликає зміни клітин організму. Він виникає при термічній обробці будь-яких олій, швидко розкладається у повітрі, але оскільки викидається він якраз там, де ми дихаємо, то ми встигаємо із ним контактувати, перебуваючи у закладах харчування або поблизу. Акролеїн у 100 разів токсичніший за формальдегід. Тому в Європі зараз всі заклади харчування зобов’язані ставити спеціальне обладнання для уловлювання акролеїну».
Також Максим Сорока додав, що неабияк забруднюють повітря у Києві індивідуальні системи опалення, які також ніхто не контролює. Це як старі смердючі котельні, які досі є у столиці, так і нові котельні при ОСББ, або і індивідуальне опалення у кожній квартирі в новобудовах. Таких систем опалення вистачає і у місті і в околицях. Як результат – у повітря вилітають такі сполуки, як діоксид азоту та оксид вуглецю (чадний газ).
Додамо до всього цього ще масове спалення листя, трави та бадилля по всіх напрямках навколо Києва і отримаємо відповідь, чому щоразу восени смог бере місто в облогу. Через соціально-економічні обставини все більше приватних домогосподарств відключаються від газу і починають опалювати будинки, хто чим може. Хтось переходить на лушпиння чи деревні пелети. А хтось опалює хату вугіллям чи торфом. Все це вкупі і не дає нам дихати на повні груди із жовтня по квітень.
За словами Максима Сороки, деякі міста Європи знайшли спосіб, як боротися зі смогом, що наповзає із околиць. Наприклад, Гамбург, Берлін, Лейпціг та чеське Брно вирішили не чекати, доки передмістя перейматимуться якістю повітря. Міста інвестують у нові технології прилеглих до своїх меж територій, заради свого ж комфорту і безпеки. Адже повітря не знає кордонів і територіальних меж.
Також Максим Сорока вважає, що більшість (як показує опитування – 80%) населення не буде спалювати листя та іншу рослинність, якщо у них її централізовано забиратимуть. І лише 10-12% мають намір палити за будь-яких обставин. От для таких затятих паліїв потрібні штрафи. Для решти достатньо сформувати тариф і регулярно вивозити листя і траву. Та на жаль, поки що комунальні підприємства не можуть цього робити через неможливість сформувати тариф для громадян, адже згідно з існуючим застарілим законодавством, листя не вважається побутовими відходами. Отже, нам терміново потрібні зміни до застарілого і неактуального вже законодавства.
На цьому наполягає і Юлія Морозова, начальниця відділу формування політики та запобігання промисловому забрудненню Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Юлія Морозова сказала Великому Києву: «Нещодавно через брак депутатських голосів Верховна Рада відхилила у першому повторному читанні законопроєкт «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення». А цей законопроєкт нам просто необхідний, адже він передбачає дієві механізми запобігання та контролю за промисловим забрудненням довкілля, у тому числі повітря та водних ресурсів. Коли закон нарешті ухвалять і він запрацює, тоді держава, органи місцевого самоврядування та громадськість матимуть реальний вплив на усіх забруднювачів».
Читайте також: Палити суху траву тепер стало дорого: деталі закону