Ім’я Корольова не майоріло в заголовка газет, не було й світлин видатного інженера-конструктора.
Країна та й весь світ дізналися про те, хто стояв за історичним польотом лише після трагічної смерті Сергія Корольова, тож солодкий смак слави він так і не пізнав.
Проте Сергій Павлович пізнав іншу насолоду – від здійснення найамбітнішої мрії.
Історія його захоплення небом та того, через що довелося пройти цьому витривалому чоловікові – варта пригодницького серіалу чи сповненого драматизму фільму.
Читайте також: Киевские гении: ко Дню изобретателя и рационализатора
Зафіксоване народження мрії
Сергій Павлович Корольов народився у 1907 році в місті Житомир.
Вже за рік, у 1908 році, батько обійняв посаду викладача у П’ятій чоловічій гімназії М. Стельмашенко і родина переїхала до столиці.
Перша київська адреса Корольових – маленька квартира у флігелі по вулиці Тургенєвська, 35.
Але сказати, що життя складалося вдало – було б перебільшенням. Часу у столиці хлопчик провів дуже мало – всього два роки.
Важко сказати, що саме стало причиною розлучення його батьків: емансипованість матері чи заклопотаність сімейними проблемами батька. Але факт у тому, що хлопчика у 1910 році відправили на виховання до бабусі з дідусем у місто Ніжин.
4 червня 1911 року над Ніжином пролітав одесит Сергій Уточкін. На початку ХХ століття літак у небі був неймовірним видовищем, справжнім атракціоном, який оголошували і готували.
У зазначений час глядачі зібралися на ярмаркові площі і спостерігали політ. Серед присутніх був і маленький Сергій Корольов, якого привели бабуся з дідусем.
От так історії вдалося зафіксувати точний день, коли Сергій Корольов став одержимим небом. Це дитяче захоплення він пронесе через все життя, не здасться і після арешту, і після перших невдалих спроб запуску ракет.
Читайте також: Когда Киев обрел свои крылья
За сімейними обставинами
З Ніжина Сергій Корольов поїде, щоб більше ніколи не повернутися, у 1914 році.
Родина переїжджає до Києва, рятуючись від Першої світової війни. В квартирі за адресою: вулиця Некрасівська, №6 (сьогодні будинок №3) Сергій Павлович проведе, знову ж таки, небагато часу – до 1917 року.
У Києві він встигне провчитися на підготовчих курсах гімназії, а потім разом з маму та її новим чоловіком поїде до Одеси. Втім, у Київ він ще обов’язково повернеться.
Треба сказати, що історія з розлученням батьків Корольова мала і позитивну сторону. Рідний батько Сергія Павловича був філологом, а от вітчим мав інженерну освіту, тож міг підтримати захоплення хлопця авіаційною технікою.
Ще в Одесі Корольов стає учасником численних гуртків, а потім і членом Товариства авіації та повітроплавання України і Криму.
Читайте також: Упрямый путь в небо: как детские мечты превращаются в реальность
Київські фанати і фанатики
Коли в 1924 році постає питання: де здобувати освіту, Корольов приймає очевидне рішення – у КПІ. Справа в тому, що Київ на той момент вже досить довгий час «хворів» небом.
Кінець ХІХ і початок ХХ століть ознаменувався появою багатьох юнаків, що прагнули не тільки літати, а літаки будувати.
Фанатів і фанатиків неба у Києві було чимало, тож у 1905-1906 році було створено повітроплавальну секцію при механічному гуртку КПІ.
Секція набувала змін і поступово вона перетвориться в авіаційний факультет, а згодом і у Національний авіаційний університет.
Один той факт, що ще у 1910 році в небо саме над Києвом піднявся перший в світі гвинтокрил – уже вражає. І хоча політ тривав декілька секунд, ці миті переконали Ігоря Сікорського, що він все робить правильно.
Відомо, що Київ вирізнявся серед усіх міст колишньої імперії за кількістю унікальних літаків, так всього за три роки від 1909 до 1912 тут було створено понад 40 типів різних літаків – це свого роду рекорд.
Тож, концентрація ідей, знань та однодумців привели Сергія Корольова до Політехнічного інституту цілком передбачувано.
Тут він освоював інженерну професію, спеціалізувався на авіаційній техніці і навіть став спортсменом-планеристом. І тут же він розпочав роботу над своїм дипломним проєктом – легкомоторним двомісним літаком СК.
Але Київ в біографії Сергія Корольова став містом нетривалого перебування. Як і у дитинстві, Сергій Павлович не зміг затриматися в українській столиці надовго – всього два роки навчання у КПІ, а потім переїзд до Москви і навчання у Московському вищому технічному училищі імені Н. Е. Баумана.
Читайте також: История возникновения НАУ и первой авиации в Киеве
Великі здобутки і великі проблеми
Перші роки життя у Москві були для Корольова дуже вдалими. Вдалося сконструювати і підняти в небо планери «Коктебель» та «Червона Зірка» і той самий літак СК-4, ідея створення якого з’явилася ще в Києві.
Потім Сергій Корольов – уже перспективний конструктор, захопився працями Константна Ціолковського і домігся створення Групи вивчення реактивного руху. А вже в 1933 році вдало стартувала перша ракета.
Здавалося б, такі значні здобутки у перспективній ракетній галузі та ще й на передодні війни повинні були б убезпечити Сергія Корольова. Але вийшло зовсім інакше – парадоксально інакше.
У 1938 році Корольова арештували і саме через роботу в Ракетному інституті. З обвинувачення у «підриві державної промисловості» і починається трагічний період життя Корольова.
Тут буде багато драматичного. Сергія Корольова занесуть в розстрільний список, але не розстріляють, а дадуть 10 років виправних робіт. Так влітку 1939 року конструктор буде працювати в золотій копальні Мальдяк.
Мати конструктора – Марина Миколаївна домагатиметься перегляду справи. І не безпідставно – до цього дня достеменно не відомо, що ж такого злочинного зробив Корольов?
Задля перегляду справи Корольова направлять у Москву, але по дорозі він захворіє і спізниться на пароплав «Індигірка». Хвороба врятує Корольову життя – пароплав затонув.
У 1940 році Сергію Корольову винесуть вирок і приговорять до 8 років ув’язнення у спеціальній тюрмі, де він працюватиме в авіаційному «Дослідно-конструкторському бюро».
Особливість цього наукового об’єднання була в тому, що тут працювали ув’язненні авіаконструктори. І тут Корольов зустрічається зі своїм колишнім науковим керівником Андрієм Туполєвим – також ув’язненним.
І хоча, науковці працювали зовсім не з власної волі, проте працювали вони якісно і внесли свій вклад у Перемогу в Другій світовій війні.
У 1944 році Корольова звільнили достроково і зняли з нього судимість. А вже в 1945 році геніальний конструктор поїхав у відрядження до Берліну, де спостерігав за запуском ракети «Фау-2».
Читайте також: Первая в мире спасательная операция «Сикорского» на море
Світова слава
Післявоєнний і, разом з тим, післятюремний період життя Сергія Корольова був тріумфальним. Вдала робота над створенням цілої низки ракет, в тому числі і над міжконтинентальною балістичною ракетою Р-7.
У 1957 році запущений перший штучний супутник Землі, який наробив багато галасу по всій планеті і став важливим проривом. Розроблення проєктів орбітальних станцій, проєктів підкорення Марсу та багато іншого.
Але найголовнішою і найвідомішою його перемогою все ж стало підкорення людиною космосу.
І 12 квітня 1961 року космос підкорився не тільки людині, що ризикнула полетіти – Юрію Гагаріну, а й українському мрійнику, що керував польотом – Сергію Корольову.
Зараз декому здається, що масштабний і амбіційний проєкт по захопленню космосу – це не така вже й важлива історія, що це побічний результат гонки озброєння, а 12 квітня – не таке вже й свято.
Але саме завдяки Сергію Корольову ми маємо супутникова телебачення, якісний мобільний зв’язок, наукові розробки і багато-багато іншого. Сергій Корольов – це людина, яка змогла зробити неможливе і практично «виштовхнула» людство у нову епоху, нові реалії.
Одна з його улюблених фраз: «Критикуєш чуже, пропонуй своє. Пропонуючи – роби» – гідний девіз, можливо, керуючись ним, ми зможемо зробити більше.