Ряди рідшають, але попит стабільний
Попри те що борди в Києві серйозно прорідили (з 12 000 штук в 2018 році до 4 500 весною 2020 року), вони все ще залишаються одним з найпопулярніших майданчиків для рекламування політичних сил.
Насправді не бордами єдиними, адже окрім них, у столиці ще є 14 тис. сітілайтів, рекламних просторів на зупинках та боксів. Все це зручні майданчики, щоб швидко і просто донести інформацію одразу до всіх цільових аудиторій – від надактивних власників авто, представників “середнього класу” до бабці у тролейбусі.
До того ж, зовнішню рекламу полюбляють самі піарники, оскільки це зручний інструмент для “пиляння” бюджетів замовника. Оскільки справжньої ціни ніхто не називає, а вона може суттєво змінюватись в залежності від району, кількості площі та строку розміщення. Відкати ж, звісно, ніхто не скасовував.
Насправді значна доля ринку білбордів орендована не менш як на 12 місяців – ще з часів минулорічних виборів. Гравці виборчих кампаній заздалегідь підготувалися до місцевих виборів.
Ну, а де попит, там і перепродаж.
Реалії ринку
Зараз традиційний “високий рекламний сезон” – вересень/грудень, оскільки у суботу, 5 вересня, офіційно оголошено про початок передвиборчої кампанії на місцевих виборах.
Політична реклама – це однозначне від плюс 25% до плюс 150% в ціннику. У Києві ж, де живе кожен десятий громадянин України та виробляється 23% ВВП, ця націнка взагалі космічна.
Звісно, важливий і район розміщення реклами.
Наприклад, біля станцій метро, в історичному центрі, в районах зі щільним трафіком, особливо якщо це бізнес-активність, доведеться викласти до 20-25 тисяч гривень за призматрон або відеоборд, який буде супроводжувати відеоряд звуковим.
А от зварений з кутиків та палиць щит десь в промзоні навряд чи потягне більш як на 8-10 тисяч гривень.
У папугах я суттєво довший
Середню вартість одного борда порахувати досить легко – близько 14-16 тисяч гривень. Якщо купити від 50 до 100 білбордів в залежності від району – то, наприклад, це вартість капітального ремонту школи №60 на вул. Волгоградській у Солом’янському районі.
Капітальний ремонт шкільного стадіону між школами №250 та №263 імені Євгена Коновальця – 14 млн грн. або ж близько 1000 рекламних площ.
Беремо всіх бажаючих стати міським головою, не беручи до уваги партійної боротьби, та рахуємо, скільки шкіл, стадіонів та дитячих садків можна було б капітально відремонтувати.
Цифра вражає.
Децентралізація в дії
До того ж, зараз є тенденція системного росту виборчих округів. Особливо в містах-супутниках, де сформували чимало нових ОТГ (станом на 2019 рік – 16).
На кожен округ, згідно з новим виборчим законодавством, необхідно за списками партій виставити щонайменше 5 кандидатів. Типова картина – нове ОТГ з 12 тисячами населення, двома селами та 1 смт, на якому 4 округи. Тут необхідно виставити два десятки кандидатур.
Навіть якщо уявити, що частина з них будуть технічними, то все одно всі витрати на рекламу будуть вражаючими.
Це ми ще не говоримо про телевізор, де хвилина коштує дорожче місячної кампанії на білбордах та сітілайтах, або рекламу в соцмережах.
У музеях я суттєво коротший
Голова комітету виборців України Євген Кошель оцінює суму на цьогорічну виборчу кампанію від 70 до 80 мільйонів доларів.
Це, наприклад, вартість всесвітньовідомого музею імені Соломона Гуггенхайма.
І в Києві, і в містах-супутниках буде витрачена левова частка цих коштів. Традиційно боротьба за КМДА, за нові ОТГ та за міського голову потребуватиме чимало різних ресурсів.
Тому вимірюючи в школах, стадіонах, допомозі малозабезпеченим чи престарілим або навіть інфраструктурних проєктах сума політичної “битви за Київ” вражаюча. І майже 5000 білбордів – це тільки частина головоломки.
Із кожною новою виборчою кампанією боротьба з вулиць та агітаторів у наметах поступово переходить у соцмережі, YouTube, спеціалізовані ток-шоу або умовну “чат-рулетку”.
Вони також вимагають капіталовкладень, часто тіньових переказів з карти на карту та конвертів у руки виконавцям.
Навіть найпростіша бордова кампанія не в історичному центрі – це втрачені кошти на захист від вірусу для лікарні середньої руки, ремонт велодоріжки або закуплені столи для їдальні в дитячому садку. Війна за розуми ніколи не змінюється, вона вимагає тільки одного – грошей, грошей та ще раз грошей.
Якщо гравці вкладають їх в політику та орендують площі на рік, це означає, що вони планують відбити вкладення за результатами. І ця музика гратиме вічно.