Про це повідомляється в офіційному звіті організації “Пам’ять і слава”, яка провела 25 грудня пошукові роботи на ділянці можливого зведення меморіальної синагоги на території Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”.
Дана ділянка має площу 10 х 10 метрів і знаходиться за пам’ятником “Менора” біля схилу.
Згідно звіту, на всій досліджуваній ділянці верхній шар ґрунту є наносним. Він сягає у глибину в середньому від 30 до 50 см. У такому насипному шарі ґрунту були знайдені фрагменти побутового сміття та імовірні два фрагменти людського черепа.
За словами дослідників, вони, ймовірно, були занесені сюди у насипному грунті разом з будівельним та побутовим сміттям.
Під наносним шаром грунту знаходиться т. з. “материк” – ущільнений грунт, що не містить слідів будь-яких земельних робіт. Це також підтверджується зробленим попередньо дослідженням георадаром та трасошукачем, згідно якого в межах ділянки обстеження не було виявлено сигналів, характерних для місць поховань або кладовищ.
Дослідник історії Києва Михайло Кальницький вважає, що якби йшлося про залишки реального поховання ХІХ чи ХХ століття, навряд чи вони б являли собою поодинокі фрагменти кісток. Було б природно побачити тут цілісні людські останки, залишки труни тощо.
Проте для території навколо Бабиного Яру, на жаль, немає нічого дивного в ситуації, коли у верхніх прошарках ґрунту паркової зони натрапляють на кістки людини за межами старих кладовищ. Рельєф біля яру зазнавав серйозних змін упродовж другої половини 20 століття. Окрім того, що самий Бабин Яр вирівнювали, засипали, замивали цегляною пульпою, у 1960-х-80-х роках на території єврейського і караїмського кладовищ велося масштабне будівництво. Там, де ще залишалися тисячі поховань, зводили хмарочос апаратно-студійного комплексу телебачення, спортивний комплекс товариства “Авангард”, нові архівні сховища, прокладали підземні комунікації”, – пояснює історик.
На його думку, оскільки “будували буквально на кістках” з використанням бульдозерів, які розчищали територію цвинтарів і скидали будівельне сміття разом із ґрунтом, останками та надгробками насамперед з єврейського кладовища у відроги ярів, що прилягали до кладовищ із північного боку, “могло відбутися переміщення окремих кісток на будь-яке місце в зоні подібного “упорядкування” території”.
Дослідник зауважив, що довгий час захоронення велись на території поряд з Кирилівською лікарнею біля Кирилівського храму. В 1871 г. міська влада на прохання Києво-Кирилівських богоугодних закладів виділила нову земельну ділянку під православне Кирилівське кладовище у напрямку території, на якій проводилося нинішнє дослідження. На час закриття у 1929 р. кладовище займало 9,7 га. Тут ховали переважно померлих пацієнтів Кирилівської лікарні.
За словами Михайла Кальницького, враховуючи обмежену кількість померлих та незручний рельєф території, щільність поховань на цій ділянці була невеликою. Що ж стосується досліджуваної ділянки, то вона знаходиться саме біля краю відрогу яру, за пам’ятником “Менора”. Зараз це територія паркової зони заповідника.
У результаті пошукових робіт на досліджуваній території розмірами 10х10 метрів з заходу на схід та з півдня на північ не було виявлено місць поховань або кладовищ, хоча обстежена ділянка на деяких історичних планах показана у межах Кирилівського православного кладовища. Враховуючи, що ділянка знаходиться майже впритул до глибокого яру та має тенденцію до сповзання униз, є підстави вважати, що на ній не проводились поховання”, – підсумовує Кальницький.
Читайте також: Синагогу-маф в Бабиному Яру хотіли побудувати без жодних громадських слухань
Нагадаємо, Офіс президента України дозволив російським авторам меморіалу “Бабиного Яру” почати будівництво поминальної синагоги на землі Кирилівського православного кладовища. В день католицького Різдва ініціатори російського проєкту меморіального комплексу “Бабин Яр” розпочали розкопки на Кирилівському православному кладовищі та наткнулись там на залишки старих поховань.
У зв’язку з цим українські євреї почали збирання протестних підписів проти нової наруги над історією народів. Вони звернулися до громадянського суспільства з закликом захистити православний цвинтар від будівництва, яке загрожує міжнаціональним та міжконфесійним конфліктом в Україні. Проти будівництва синагоги виступили священники Української православної церкви Московського патріархату.