Український журналіст та режисер Акім Галімов зніматиме за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) цикл, що розповідає про життя і діяльність власників українських палаців. За допомогою 3D-реконструкцій та з фахівцями VFX планують відтворити екстер’єри та інтер’єри втрачених маєтків, а також розкрити історію, яку намагалися знищити у радянські часи.
Серед об’єктів – палац у Сокиринцях на Чернігівщині, до якого можна дістатися швидкою трасою зі столиці за трохи більше як 2 години.
Що вже відомо про палац у Сокиринцях та чому варто до нього навідатися, дивіться у короткому ролику:
Двоповерховий палац, зведений у 1823–1829 роках у стилі ампір має прямокутну форму, великий декоративний купол, колони з обох боків та сполучається критими переходами з двома двоповерховими флігелями. Зовні він трохи нагадує Білий дім.
Подивитися на палац жителі столиці можуть уже тепер, не чекаючи прем’єри – завітавши туди самостійно.
Автор роботи – архітектор Павло Дубровський. Паралельно з будівництвом палацу відбувалася розбудова парку, первісне планування якого розробив австрійський садівник І. Є. Бістерфельд. Були висаджені десятки видів дерев та утворено став на річці Утка. Також була збудована низка господарських споруд, оранжерея, церкви, дзвіниця, містки, альтанки та різноманітні скульптури.
Найвідомішим власником палацу був син його засновника Григорій Павлович Ґалаґан (27 серпня 1819 – 7 жовтня 1888) – громадський діяч, меценат, українофіл. Григорій Ґалаґан активно виступав за скасування кріпацтва. Дід Григорія Павловича Григорій Ґалаґан ще раніше викупив з кріпацтва та надав житло видатний сліпий кобзар Остап Микитович Вересай (1803–1890).
У радянські часи палац націоналізували та відкрили там агрономічну школу (нині Сокиринський професійний аграрний ліцей). Зазначається, що палац не був пограбований, через шанобливе ставлення місцевих до спадщини Ґалаґанів.
Якщо ж зовні палац має дуже гарний вигляд, то всередині все безрадісно. Раніше в 60 кімнатах стояли вишукані меблі, музичні інструменти, більярдні столи, на стінах була ліпнина, зберігалися унікальні колекції фарфору, зброї, монет, картин тощо. Зараз там чистий «совок», біло-блакитні стіни та червона підлога.
«Майже після 2 років повномасштабного вторгнення, тактика Росії стає очевидною. Спроби применшити українську ідентичність є одним з елементів гібридної війни. Агентство США з міжнародного розвитку пишається тим, що допомогло створити два сезони історичного документального циклу “Українські палаци. Золота доба”, – розповідає Корі Джонстон, cпеціаліст з розвитку демократії Відділу програм з розвитку демократії та врядування Місії USAID в Україні.