Між балетом та гімнастикою перемогла художня виразність та стиль
Донька тренера Альбіни Дерюгіної (пішла з життя на 92-му році 29 березня 2023 року) не одразу обрала художню гімнастику як магію долі. Ірина з маленької дівчинки займалася балетом, вчилася у хореографічному училищі та суміщала заняття з тренуваннями в гімнастичному залі.
Зрештою, в 14 років обрала великий спорт. Відтоді для неї почався час виснажливих тренувань, перших виїздів на турніри, визнання та медалі. Однак саме досвід в балетній школі зробив виступи Ірини унікальними. Тоді казали, що гімнастки, яких вона перемагала, мали гарну фізичну та акробатичну підготовку, однак Дерюгіна мала балетну виразність та підтягнутість ліній. Персональний досвід підготовки допоміг їй сформувати власний неповторний стиль.
Програму виступів «редагували» в родинному колі. Батько Ірини Іван Костянтинович Дерюгін олімпійський чемпіон 1956 року, п’ятиборець.
Перемоги попри фізичні травми та біль
У великому спорті непростим випробуванням є травми та хвороби, через які доводиться відміняти тренування та участь у змаганнях. В біографії Ірини Дерюгіної були ситуації, коли попри серйозні проблеми зі здоров’ям їхала на турніри та перемагала.
У 1977 році перед дебютним для Ірини чемпіонатом світу спортсменка тренувалася на протязі та злягла. Лікарі діагностували грудний радикуліт. Радянська команда саме в той момент лікаря не мала. А покликати іншого медика – означало зізнатися, що спортсменка захворіла перед змаганнями. Так, Ірина вийшла зі спазмами в спині на килим та виступила, завоювавши при цьому звання чемпіонки світу.
Ще одну рокову травму Ірина отримала у 1979 році – після того, як вдруге стала чемпіонкою світу в Лондоні. Поверталася додому зі званням найкращої гімнастки планети, але з травмою – отримала розрив хрестоподібної зв’язки.
Кар’єру 24-річна гімнастка завершила у 1982 році. Ірина тоді вже була одружена з відомим футболістом Олегом Блохіним, незабаром у неї народилась донька, вона почала працювати тренером та готувати нове покоління спортсменок.
Створювала українську гімнастичну школу та вела до перемог
Разом з матір’ю Альбіною Миколаївною Ірина з нуля створювала власну школу, яка підготувала низку видатних українських спортсменок: Олександру Тимошенко, Оксану Скалдіну, Катерину Серебрянську, Тамару Єрофеєву, Ганну Безсонову, Наталю Годунко. Самостійно вишивала та декорувала костюми, у якій виступали підопічні, придивлялася до кожної деталі. У Києві щороку відбувається турнір «Кубок Дерюгіної».
У школі Дерюгіних залишилась згодом працювати донька відомого футболіста Ганна Безсонова, дворазова бронзова призерка Олімпіади у 2004 та 2008 роках.
Гімнастки-колеги згадують, що з перших днів народження доньки Іриші, мати брала її з собою на спортивну роботу. Через 2 тижні після пологів у 1983 році принесла дівчинку в Жовтневий палац (нині там Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України). Пеленала доньку на роялі в залі для тренувань. Згодом доросла Ірина Блохіна поїхала на навчання в США – у музичну академію та школу акторського мистецтва. А після повернення в Україну – Іриша почала супроводжувати гімнасток та створювати для них унікальні костюми.
«Вона супергімнастка, супертренер, супердочка, супержінка та моя супермама. І якщо секретною зброєю Супермена є його костюм, то секретною суперзброєю Ірини Дерюгіної є її ніжність, любов, крихкість і витонченість, розуміння людей, працьовитість, завзятість у досягненні мети, повна самовіддача улюбленій справі, титанічна витримка, загартований характер і неймовірна віра», – сказала якось про матір Іриша Блохіна.
Нагадаємо, «ВК» розповідав про 7 спортсменів-киян, на яких варто рівнятись.