Пост про відомого актора і митця опублікував почесний консул держави Ізраїль у Західному регіоні Олег Вишняков у Фейсбуці.
Як йдеться у повідомленні, народився Богдан Сильвестрович у Куликові неподалік Львова. Його батько був оперним співаком, мати – активісткою місцевої «Просвіти». Уся родина Ступки так чи інакше була пов’язана зі сценою – крім батька у оперному був солістом мамин старший брат, а тітка працювала головним концертмейстром. За кулісами театру, Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського і Сергія Лемешева.
Але спершу Богдан і не прагнув акторської кар’єри, хотів вступити на хімічний факультет Львівського університету, але іспити склав невдало. Тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського університету. Він закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі ім. М. Заньковецької.
Львівському театру Ступка присвятив 17 років, а з 1978-го перейшов до Національного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка. На його рахунку понад 100 театральних ролей, зокрема Король Лір в однойменній виставі за Шекспіром, Микола Задорожний в «Украденому щасті», цар Едіп у постановці за Софоклом.
Богдан Сильвестрович завжди викладався на повну, люди йшли в театр спеціально для того, щоб подивитися на гру маестро. За головну роль у виставі «Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом Богдан Сильвестрович отримав Шевченківську премію. Ця вистава протягом 20 років була візитівкою театру Франка, а після смерті геніального актора її взагалі зняли з репертуару на знак пошани до Ступки.
Не менш переконливим був видатний актор і у кінороботах. Першою у кіно для Ступки стала роль у картині Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», що отримала 4 престижні нагороди міжнародних конкурсів. Потім Ступка зіграв ще понад 100 різних ролей у кіно, серед яких гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці») та Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
На першому плані для Богдана Ступки завжди була родина. На сцені досі грають його нащадки – син Остап, онук Дмитро, можливо актором буде і найменший – теж Богдан Ступка, на сцену він виходив на ювілей дідуся. Богдан Сильвестрович казав, що не ролі його спадок, найважливіше, що він залишить після себе – це нове покоління, в театрі молодих акторів він їх називав позашлюбними дітьми. Їх, сина і онуків, він вчив бути не акторами, а справжніми людьми, людьми, які мають за спиною розправлені крила.
Геніальний український актор помер від раку 22 липня 2012 року. Він по-справжньому любив Україну, свою землю, свою Батьківщину, своїх глядачів. «Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є найкращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, – патріоти України». Вічна пам’ять талановитому митцю.
Нагадаємо, до 80-річчя з дня народження Богдана Ступки у парку біля театру імені Івана Франка встановлена скульптура актора, а поряд на будинку по вулиці Заньковецької – барельєф.