Як повідомляюь в Українській добровольчій армії, дівчина вступила до лав Медичного батальйону Госпітальєри.
Вона розглядала варіанти, як бути максимально корисною під час війни. На той момент уже мала базові знання з тактичної медицини та закінчила кілька курсів із домедичної допомоги в умовах бойових дій. Але ключовим моментом була неочікувана пропозиція знайомого вступити до лав «Госпітальєрів» та допомагати там, де це потрібно. Так, власне, і сталося: подала заявку, успішно пройшла вишкіл і вже за кілька тижнів вирушила в зону бойових дій, як бойовий медик евакуаційного екіпажу.
За її словами, Медичний батальйон «Госпітальєри» є частиною Української добровольчої армії. Добровольчий рух завжди асоціювався у неї з умотивованими людьми, які готові добровільно і безоплатно віддати свій час, знання та навички задля захисту країни та допомоги нужденним.
До повномасштабного вторгнення я навчалася та працювала в Польщі за спеціальністю «Логістика». Планувала проходження міжнародної практики в Німеччині, готувалася до матури (аналог нашого ЗНО). В лютому 2022 року приїхала провідати родину та знайомих в Україну, де, власне, і зустріла 24 лютого. Рішення про виїзд за кордон навіть не хотіла розглядати.
Батьки хочуть лише найкращого для своїх дітей, тому прийняти вибір 19-річної доньки – залишитися у країні, де точиться війна, ще й поїхати в зону бойових дій, було непросто для них. Вони хотіли, щоб Сандра повернулася в Польщу.
Зараз дівчина працює в Україні в сфері управління і розвитку бізнесу. В мене дуже хороші колеги, турботливе керівництво. Вони розуміють, що ми у Львові маємо можливість працювати і жити спокійно лише тому, що хтось захищає нас на фронті. Тому завжди підтримують і допомагають, коли це потрібно.
Сандра говорить, що її перший виїзд за пораненим стався під час обстрілу: авто потрапило під обстріл «Граду». Також дівчина говорить, що не може забути очі поранених бійців, яких медики перевозили «Австрійкою».
До слова, в Україні виробляють 160 різновидів турнікетів, а придатних лише два – парамедик.