Пробув на посаді командувача 4 місяці
53-річного Юрія Содоля у лютому 2024 року було призначено командувачем Об’єднаних Сил замість Сергія Наєва. Про звільнення, не пояснюючи причину Володимир Зеленський повідомив напередодні ввечері. Замість Содоля призначили командного генерала Андрія Гнатова.
Він випускник артилерійського командного училища в Сумах та Національної академії оборони України за спеціальністю “Бойове застосування та управління діями підрозділів Сухопутних військ”. До того служив у Десантних військах ЗСУ з 2003 року, на посаді командира 25-ї окремої повітряно-десантної бригади зустрів початок війни у 2014 році на сході України. Брав участь у боях за Рубіжне, штурмі Ямполя, обороні Донецького аеропорту, його бригада була залучена у прикритті виходу ЗСУ з Дебальцевого. У перші дні 2015 року був призначений першим заступником командувача Десантно-штурмовими військами. З березня 2018 Содоль командував Морською піхотою ВМС ЗСУ. у 2022 році брав участь у боях під Волновахою, в обороні Маріуполя. Був нагороджений званням Героя України. Очолював оперативно-тактичне угруповання ЗСУ “Донецьк” на Вугледарському напрямку.
За що критикували Юрія Содоля
Безпосередньо звільненню Содоля з посади передувала дві заяви – перша Богдана Кротевича, начальника штабу бригади Нацгвардії «Азов», який повідомив, що написав листа в ДБР із закликом про відкриття розслідування щодо «одного військового генерала». Згодом ЗМІ повідомили, що йдеться саме про Содоля. Кротевич оприлюдним жорстку заяву, що командувач «вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал».
99 відсотків військових його ненавидять за те, що він робить. Ця людина починає розслідування проти командирів, які наступають і не втрачають позиції, проте проти себе він службові розслідування не ініціює. Мене це дістало, Рубікон перейдений, – заявив Коротевич.
У Держбюро розслідувань повідомляли, що заява прийнята, вона знаходиться на етапі розгляду. Провадження поки що не відкрили.
І вже незабаром цей же меседж тільки від свого імені поширила 36-річна нардепка від «Слуг народу», представниця комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла (яка останнім часом є критиком 58-річного Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, на сторінці в соцмережі якого начебто видаляють її коментарі з критикою проблем в ЗСУ).
Керівник східним фронтом генерал Содоль «вбив» більше українських військових, ніж будь-який російський генерал. Маріуполь, Кринки, Авдіївка, Очеретине, Вовчанськ,.. Невже це буде продовжуватись? Невже військові мають гуртуватись на ґрунті ненависті до свого керівника? Невже ми ТАК маємо втрачати людей і території? – повідомила Безугла.
Повідомляла нардепка і про невдоволення кадровими рішеннями генерала:
Новий керівник фронтом генерал Содоль – злочинець. Сирський дозволив йому поставити “своїх”: Галушкіна, Соколова, Луценка. Не за навиками, а за належністю до генеральної фракції Содоля, – обурювалась Безугла.
Перед тим, 22 червня Безугла заявляла, що Содоль «під час пропущеного прориву на Торецьк» «пиячив у ресторані „Облака“ в Одесі». Згодом стало відомо, що генерал їздив у відпустку на випускний свого сина, який закінчив військовий вишкіл та отримав перше офіцерське звання лейтенанта:
Це Одеська академія сухопутних військ. А вже як там далі було, чи він був у ресторані, чи він не був? Я цього не знаю. Але логічно можна уявити, бо сам випускався з академії, знаю, як цей випуск відбувається, коли збираються батьки і всі інші, – казав секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
Наприкінці травня 2024 року критикував Содоля блогер Сергій Стерненко:
Це призначення — кадрова катастрофа. Гіршу кандидатуру, якій плювати на життя солдата, було складно уявити, – повідомляв Стерненко, – Жоден бойовий морпіх про нього не скаже цензурного слова. В мережі маса прикладів, коли морську піхоту Содоль просто «зточував» — від трагедії із 37 бригадою морської піхоти до відправки на лівий берег морпіхів без будь-якого забезпечення та захисту.
Що ще відомо про генерала Содоля
Міський голова Одеси Геннадій Труханов розповів, що пишається отриманій з рук генерала нагрудної медалі «За службу та звитягу». Сказав, що тісно взаємодіяв із Юрієм Содолем щодо допомоги військовим, та називає його професіоналом своєї справи:
Я як військова людина бачив у генералі Содолі фахівця і чоловіка, який не сидить у кабінеті, а того, який ризикує життям і підтримує підрозділ.
Щодо порозумінь чи їх відсутності між генералом та військовослужбовцями секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко сказав, що Содоль не перший генерал про якого не відгукуються добре військові (бо робота така):
Я скажу, що, мабуть, всі бійці ненавидять генералів. І тому я думаю, що хай йому оцінку дають краще бійці. А найголовніша оцінка для генерала — це ведення бойових дій, його заслуги, його перемоги. І найголовніше — якщо ці перемоги мінімальною кількістю наших хлопців, наших військовослужбовців.
Павло Нарожний, засновник благодійної організації Реактивна пошта та військовий експерт казав, що на його думку відповідальність за втрати також не можна цілковито приписувати генералу. Та зазначив, що не Содоль затверджував операції – це здійснюється на найвищому рівні, як Ставка верховного головнокомандувача.
Генерал ініціював ухвалення закону про мобілізацію
Юрій Содоль виступав з трибуни Верховної Ради та заявляв, що противник перевищує сили ЗСУ у 7-10 разів, а також що бракує особового складу. 11 квітня 2024 року в присутності парламентарів він повідомив, що у деяких відділеннях залишилося по 2, в кращому випадку по 3-4 людини, тоді як за статутами їх мало бути 8-10. Тому відділення може обороняти не 100 метрів фронту, а лише двадцять:
Ідемо далі й доходимо до бригади. Їй по статутах наділяють до п’ятнадцяти кілометрів фронту. З такою укомплектованістю бригада може тримати 5, а іноді й менше кілометрів. Тому замість одної бригади ми змушені ставити три бригади, — розповів Юрій Содоль.
Та казав прямо: прийміть закон про мобілізацію, він дуже потрібен.
Кожне кадрове рішення, в тому числі у війську є можливістю залучити більш сильних очільників, а також змінити політику та тактику. Проте на початку – це криза. Адже разом з відходом командувача припиняють реалізовуватися його плани та мусить пройти певний час, поки той, кого призначили, відчує свою потугу та почне реалізовувати нові. У випадку війни, де йдеться щомиті про людські життя, часта зміна керівництва може коштувати дуже дорого. Чи виважене було це рішення та що стоїть за звільненням бойового командира, покаже час і ситуація на фронті.