«У місто з’їхались представники козацьких організацій. На «майдані Возз’єднання» Чорновола обрали гетьманом України», – розповідає про події того часу історик та політичний діяч Микола Канафоцький.
Подія відбулася у в Переяславі-Хмельницькому:
“Відсьогодні і допоки сонце світить над Україною, стара присяга цареві московському не діє, бо козацтво її зрікається, щоб дати клятву народу нашому вірно служити, тільки йому одному і нашій рідній Україні, і не пожаліти живота свого заради її свободи, честі і незалежності. На тому давньої присяги, даної козаками на цьому ж місці, зрікаємося, в чому хрест цілує гетьман Українського козацтва і вся Генеральна старшина і отамани”, – йшлося у заяві про зречення, проголошеній Чорноволом.
В’ячеслав Чорновіл вчинив історичний жест після довгих років переслідувань та випробувань з боку КГБ, а також після проголошення незалежності України. Він взяв на себе моральний обов’язок і владу того, хто розірве рабську угоду з Москвою як борець за незалежність України у ХХ столітті, державний, громадський і політичний діяч, журналіст, один із лідерів українського правозахисного та дисидентського руху, багаторічний політв’язень радянського режиму, один із засновників та лідер Народного руху України.
Важливі сторінки з життєпису В’ячеслава Чорновола:
- Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1964-1965 рр. склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, готувався до захисту дисертації (“Борис Грінченко як журналіст, публіцист і громадський діяч”).
- 8 серпня 1965-го 27-річний Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Шешори на Гуцульщині. А за місяць разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступив проти арештів української інтелігенції на прем’єрі фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна”.
- Його перша кримінальна справа на початку 1966-го пов’язана з відмовою давати свідчення на закритому судовому процесі над Богданом і Михайлом Горинями, Мирославою Зваричевською та Михайлом Осадчим. Суд виніс окрему ухвалу про притягнення В’ячеслава Чорновола до відповідальності за відмову свідчити. 8 липня 1966-го його засудили на три місяці виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20% заробітку на користь держави.
- 15 листопада 1967-го В’ячеслава Чорновола за “виготовлення і розповсюдження документів, що містять наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад”, засудили до 3 років позбавлення волі.
- У 1970-му він створив підпільний журнал “Український вісник”. Впродовж двох років видав шість випусків з інформацією про політичні репресії в Україні та хронікою українського національного спротиву.
- Аналогічно 12 квітня 1973-го судова колегія Львівського обласного суду винесла вирок: 6 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з засланням на 3 роки”. Покарання відбував у таборах Якутії. У таборах вів боротьбу за статус політичного в’язня. Під час перебування на засланні в Якутії, в травні 1979-го, Чорновіл став членом Української Гельсінської групи.
- Напередодні Олімпійських ігор-1980 влада, зачищаючи громадський простір, сфабрикувала звинувачення проти В’ячеслава Чорновола в замаху на зґвалтування. Він був засуджений на 5 років позбавлення волі. На знак протесту Чорновіл витримав 120-денне голодування. У 1983-му він був достроково звільнений без права виїзду в Україну. Повернутися на Батьківщину Чорновіл зміг лише за два роки, у 1985-му.
- Іх 1990 року Чорновіл став народним депутатом України. У 1990-1922 роках – голова Львівської обласної ради. Був одним з ініціаторів створення та активним членом Народного руху України, його головою з 1992-го, коли НРУ перетворився на партію.