Про медика 204 Окремого батальйону територіальної оборони м.Києва Валентина, його мотивацію розказали у 241 окремій бригаді Сил тероборони ЗСУ.
У цивільному житті захисник був підприємцем, займався здебільшого торгівлею. Наразі, з Валентином служить його молодший брат, який є його підтримкою і водночас “головним болем”. За його словами, найважче — пристосовуватися до змін у тактиці війни, яка змінюється щоденно. Він намагається рятувати бійців, навіть коли розуміє, що ці поранення несумісні з життям.
“Психологічно це складно, але маючи досвід надання домедичної та медичної допомоги в критичних ситуаціях, я навчився вимикатися від зовнішніх подразників. Головне — тримати холодну голову, тоді твої навички працюють максимально продуктивно. Війна — така річ, що хочеться забути все, що з нею пов’язано, але є моменти, які хочеться пам’ятати. Здебільшого це знайомства з чудовими людьми, які працюють пліч-о-пліч заради перемоги над ворогом”, – говорить Валентин.
Медику складно сказати щось про майбутнє, бо війна привчила жити сьогоденням. Він зауважує, що
мотивацією для нього є підтримка рідних і друзів. А найбільшою підтримкою і мотивацією є син, який дуже пишається тим, чим його тато займається під час війни.