До речі, саме провал роботи над законопроєктом «Про управління відходами» став однією з причин нещодавньої відставки міністра Романа Абрамовського. Але чи був міністр причиною затягування роботи над законопроєктом, що насправді відбувалося із ним більше року після першого читання і хто зливає реформу?
«Законодавці затягують і зливають реформу управління відходами, яка в Європі триває 30 років, а у нас ніяк не почнеться», – написав сьогодні на своїй сторінці у Фейсбук Олександр Коваль, голова громадського об’єднання «Зелена Генерація», яке сприяє впровадженню сучасних механізмів поводження із відходами в Україні.
Експерт вважає, що правки, які були внесені до рамкового законопроєкту 2207-1д «Про управління відходами» після першого читання, зроблені в інтересах лобістів, яким невигідна реформа управління відходами в Україні. Текст закону було повністю переписано після того, як шефство над законопроєктом взяв депутат від Слуг Олександр Маріковський. І тепер варіант законопроєкту, який збираються виносити на друге читання, вже анітрохи не нададує той, за який голосували депутати у першому читанні.
І якщо версію законопроєкту до першого читання розробляли українські та міжнародні експерти, а до процесу була залучена зацікавлена громадськість та міжнародні компанії, то оновлена версія законопроєкту переписувалася кулуарно. Вочевидь переписував його особисто нардеп Маріковський із своїми помічниками.
За рік Комітет з питань екології не провів жодного офіційного засідання з питань реформи управління відходами, натомість відбувалися неформальні обговорення законопроєкту, після яких до поданих 1600 правок від нардепів, додалося іще 400. Тривалий час зацікавлені експерти і громадськість узагалі не бачили ані текст законопроєкту, ані порівняльну таблицю з правками. І лише 6 жовтня Олександр Маріковський надіслав текст законопроєкту 2207-1д у депутатський чат під час онлайн засідання Комітету з питань екології. А секретаріат Екокомітету навздогін переписаному законопроєкту почав готувати таблицю правок, хоч такий порядок і суперечить регламенту. А позавчора Олександр Маріковський опублікував і текст законопроєкту і таблицю.
Що ж там за правки, які потребували такого втаємничення? У своєму дописі Олександр Коваль аналізує деякі з них.
Так, наприклад, нова версія законопроєкту позбавляє органи місцевого самоврядування та Мінрегіону повноважень в управлінні відходами, натомість наділяючи цими повноваженнями НКРЕКП. Таким чином, органи місцевого самоврядування стануть заручниками тарифів від НКРЕКП. Бо самі вони встановлювати тарифи вже не зможуть.
Наступна правка виводить ринок металобрухту з-під дії закону, таким чином забезпечуючи подальше безхмарне існування «чорного» ринку металобрухту, а тіньовій ринок металобрухту, це неабиякі гроші – 16 млрд гривень на рік.
Змінено також норму закону у частині публічних закупівель на операції із відходами. Нова версія пропонує враховувати переважно цінові, а не якісні критерії. Це може призвести до того, що переможець конкурсу виявиться шахраєм, у якого узагалі не має потужностей для переробки відходів і просто возитиме сміття до лісу.
Ще одна правка наділяє комунальні підприємства правом проводити не лише розрахунки з компаніями, які надають послугу із управління відходами, а і обирати ці компанії. Такі надмірні повноваження створюють чимало корупційних ризиків та дають можливості для створення схем із відмивання коштів.
«Побоювання органів місцевого самоврядування, бізнесу та експертів справдились, – каже Олександр Коваль, – переписано фактично все». І додає, що повністю переписаний законопроєкт є або підіграванням лобістам, або звичайним саботажем реформи. Бо вже зараз деякі експерти відверто називають закон «непрохідним».
Так, наприклад екс-міністр Міністерства захисту довкілля Роман Абрамовський у коментарі під постом Олександра Коваля пише «Такий законопроєкт, якщо якимось дивом стане Законом, працювати не буде».
А Тетяна Тевкун, експертка команди підтримки реформ при Міндовкілля коментує, що статті нової версії законопроєкту суперечать одна одній настільки, що узагалі не зрозуміло, хто що робить і хто за що відповідає. «На такі статті жоден механізм РВВ не натягнеш», – каже Тетяна.
Нагадаємо, що РВВ це розширена відповідальність компанії-виробника за свої товари після того, як термін їх життя скінчився. Саме виробник повинен відповідати за збір, переробку чи повторне використання своєї продукції, у тому числі – упаковки. Команда підтримки реформ спільно із Міндовкілля та міжнародними експертами вже напрацювала законопроєкт про упаковку, однак оновлена версія рамкового закону, на думку деяких експертів, вбиває РВВ.
Як далі будуть розгортатися події навколо реформи управління відходами та закону 2207-1д, який покликаний її запустити, важко сказати. До кінця року закон можуть узагалі не винести на друге читання, а якщо навіть винесуть, його у такому вигляді навряд чи проголосують і все розпочнеться спочатку. Зараз винним у пробуксовуванні реформи призначили Романа Абрамовського, кого призначать наступним винуватцем?…