Основною проблемою війська захисники називають не нестачу рецептів, щоб готувати їжу, а відсутність можливості доставляти харчі на позиції, які обстрілює ворог.
Як відомо, шеф-кухар Євген Клопотенко спільно з Агенцією оборонних закупівель ДОТ та ГО «Культ Фуд» планує створити книгу рецептів для воїнів. Також тих, хто готує для захисників на фронті, планують запросити на навчання.
Реальність сьогодні така, що у багатьох підрозділах є круті досвіди і круті кухарі, в інших абсолютно кардинально все по іншому, – сказав Клопотенко. –
Різні частини вже створили свої круті практики, але вони не зібрані докупи. Крім того, інші державні агенції також працюють у цьому напрямку і сьогодні важливо їх об’єднати, а не дублювати
Комбат Роман Ковальов, який тепер воює на Харківщині, звернув увагу, що на лінії бойового зіткнення сотні командирів ламають голову, як прогодувати підлеглих на позиціях. А це через те, що шляхи поставок обстрілюються ворогом, а не через відсутність рецептів.
У мене, як у піхотного комбата, виникло лише одне питання до авторів: ви взагалі уявляєте, як і що їсть піхота на позиціях останні півроку – рік. Доповідаю.
Сьогодні доставка гарячої їжі, як того вимагає бойовий статут, на позиції неможлива. На багатьох ділянках єдиний шлях нагодувати бійця – це посилка, скинута з дрону або ж НРК. В цій операції (а інкаше це не назвеш) кожен грам на вагу золота
Ковальов зазначив, що через інтенсивність роботи ворожих FPV та активне мінування логістика на позиції обмежена критично. Піхота місяцями не отримує й половини належного раціону.
Часто командири змушені обирати: скинути БК, воду чи черговий енергетик і сухе м’ясо, що можна їсти без розпалення вогню бо зайве тепло видає позицію.
Це не питання “рецептів” чи “культури їжі” – це питання фізичного виживання та логістичних спроможностей.
Нам потрібна система, в якій їжа фізично зможе потрапити на позиції і задовільнити потреби організму бійця в максимально стресових і виснажливих умовах
Виживання бійця залежить від вантажопідйомності дрону “Баба Яга”, каже комбат. Та додає, що не розуміє, навіщо за таких умов Міноборони презентує проект з відомим кухарем. Мовляв, зараз пріоритетом має бути не “реформа меню”, а достатне забезпечення підрозділів важкими БПЛА саме для доставки провізії:
Вони розкажуть вам як запакувати максимум калорій в мінімальну вагу, і щоб все це було скинуто з висоти 100 м та не перетворилось в лепешку. Де все це взяти і як донести до позицій. Як пояснити бійцю, чому він їсть втричі меньше належного і чому його не міняють на позиції. Як вивести козака на відстань 10 км пішки з позиції після півроку сидіння його в норі в умовах недоїдання та повного виснаження.
Систематизувати досвід – це добре. Але, чомусь, замість аналізу досвіду бойових підрозділів ми аналізуємо досвід Клопотенко та його ресторанів
Клопотенко тим часом пише в своїх соцмережах, що ініціатива народилася з реального запиту військових:
Бо смачне харчування залежить не лише від наявності якісних продуктів. Воно також залежить від умов, обладнання та досвіду людей, які готують.
Самі військові часто кажуть, що у багатьох підрозділах бракує професійних кухарів, тож без відповідних знань і навичок складно зберегти стабільне й збалансоване харчування