Ветеранка Наталя Ліщишена служила в ЗСУ за контрактом від початку повномасштабного вторгнення до 2024 року. Через хворобу була змушена припинити роботу у війську. Вона перенесла операцію з ампутації грудей, проходила тривалу реабілітацію, а тепер працює фахівчинею з супроводу на Вінниччині, навчається на проєкті “Трайб” і гуртує у своїй громаді ветеранську спільноту. Історію захисниці розповідає censor.net.
Статутний бронежилет зараз важить 18 кілограмів і тисне. А коли ти на 1 чи 2 лінії оборони, то маєш бути в бронежилеті постійно, – ділиться Наталя. –
Коли я спілкувалася з лікарями, вони казали, що лише одна з десяти жінок-військовослужбовиць, які приходять на обстеження, не мають проблем з молочними залозами. Груди травмуються бронежилетом
У 2024 році Наталя захворіла і потрапила до пульмонологічного відділення у стаціонар. Після тривалого лікування її направили на проходження ВЛК. Там, після планових обстежень та УЗД, лікар повідомив, що у Наталі виявили хворобу Мінца. Це внутрішньопротокова папілома молочної залози, яка протікає безсимптомно. Без втручання вона може стати злоякісною. Лікування передбачало операцію.
Захисниця перенесла три операції. Під час третьої їй зробили повну резекцію молочних залоз. Зараз ветеранка розповідає, що не може піднімати високо вгору руки, піднімати важке, перебувати на сонці, перегріватися.
Першу операцію мені робив Подільський онкоцентр. Робили часткову резекцію (видалення) обох молочних залоз. Не зовсім вдало. Потім вдруге мене вже оперували у військовому шпиталі.
Після цього прийшли результати гістології на онкомаркери, були нехороші зміни. Це все тривало з травня по липень.
31 липня рішенням ВЛК мене списали. Так закінчилася моя служба
Служити у війську було мрією Наталі. Вона народилася в Угорщині, де тоді служив її батько. Згодом родина повернулася до України та мешкала на Луганщині. А у 2014 році, коли почалися бої на Сході, займалась бізнесом і почала волонтерити, допомагати військовим. Вона вирішила залишитись в Станиці Луганській попри близькість лінії фронту, щоб доглядати батька.
У 38 років Наталя вступила до університету в Сіверськодонецьку на факультет права. А у 2021 році знайомий запропонував службу за контрактом у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Я все життя мріяла бути юристкою і хотіла бути як батько. Для мене взагалі військові – це приклад для наслідування. Це про повагу, про гідність і честь. Це – Люди з великої літери.
Чоловік підтримав моє рішення. Ми на той час не думали, що буде така війна у 2022 році. Хоч і розуміли: те що відбувалося у нас в Луганській і Донецькій області всі ці вісім років, – це було таке собі “перемир’я”, якщо чесно
Читайте також: Зі зброєю проти ворога жінки: як полегшити службу найсильніших у ЗСУ
Після початку повномасштабного вторгнення захисниця служила між першою і другою лінією оборони. Займалася забезпеченням бійців, логістикою й виконувала інші задачі, які ставили командири.
В армії жінок немає, є військовослужбовці. Береш баул і топаєш сама. Ти знала, куди йшла”. І ці слова я добре запам’ятала, вони не раз ставали в пригоді, бо не хотілося, щоб тобі робили якісь поблажки
Зараз вона єдина в Україні жінка, яка документально підтвердила, що її хвороба настала внаслідок носіння бронежилета. І у висновку ВЛК (свідоцтві про хворобу) вказано, що її хвороба пов’язана із захистом Батьківщини.
Раніше “ВК” розповідав, що кількість жінок, які служать у війську боронячи Україну від початку повномасштабного вторгнення відчутно зросла. Станом на початок березня 2025 року за даними Міноборони понад 5 500 військовослужбовиць нині перебувають безпосередньо на передовій, а загалом у ЗСУ служать 70 тисяч жінок. Це на 20% більше, ніж у 2022 році.