Історію захисника розповіли у 241 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.
Ніколи не міг уявити, що росія може піти на Україну повномасштабною війною, відкрито, адже народився і виховувався у радянському союзі, розповідає Сєрий. Тоді ж, за радянських часі, чоловік вперше потрапив на службу, на Кубу, там він був сапером.
Після строкової служби Сєрий працював на залізниці.
“Я працював на Фастівській залізниці. Це залізничний вузол. Нам подзвонили й сказали що на напрямок до смт Макарів треба 25 їжаків, щоб зупиняти колонну російських танків. Зробили, завантажили в КАМАЗ. Отак і почалося. Ми робили цих їжаків з колегами і 25, і 26, і 27, і 28…”, – розповів тероборонівець.
Згодом працівники залізниці організували власне добровольче формування територіальної громади, згадує Сєрий. А восени 2022 частина цього ДФТГ стала у стрій 251 ОБ “Київська Січ”.
“Це моя сім’я, моя країна. Я народився Українцем. У мене в паспорті була вписана національність: українець. І за Україну я міг не думаючи померти. Тим паче в мене є сім’я: жінка, дитина, онук, за якого я міг і можу віддати своє життя”, – говорить боєць.
Перший свій бойовий досвід Сєрий отримав у Бахмуті. А після перемоги Сєрий планує присвятити життя вихованню онука. Мріє зробити з нього людину: щоб малий пам’ятав його як діда, який зробив усе для того, щоб онук жив.