Яна з нетерпінням чекала відновлення роботи зоопарку. Але поки все налагоджувалося, влаштувалася працювати до кав’ярні в Києві. Саме неподалік цієї кав’ярні розташовувалася фірма з виробництва деталей для зброї.
«До нас на каву приходили хлопці з цієї фірми. Якось ми здружилися з одним із керівників бригади, і він запитав, чи не хочу я подивитися, як відбувається процес виробництва. Я відповіла, що хочу. Мене завжди цікавила зброя», – каже дівчина.
Яну так захопив процес, що коли спитали, чи хоче вона спробувати себе на виробництві, вона не роздумуючи погодилася, а згодом попросилася туди працювати.
«Мені запропонували спочатку роботу на вихідних, але майже одразу я стала працювати на повну ставку, — ділиться дівчина. — Я була настільки щаслива, що не передати словами. Зараз у мене таке відчуття, що я вдома. Ніде не було такої атмосфери, людей, які тебе приймають такою, яка ти є».
Колектив, де працює Яна, повністю чоловічий. Інколи їй закидають, що вона дивна, бо працює слюсаркою, однак Яна знає, що відповісти: «Так, я слюсарка. Я розумію, що роблю дуже гарну справу, це допомагає нашій економіці й нашим військовим». Її завдання — знімати спеціальним інструментом (шабером) верхній недосконалий шар, шліфувати, а потім відправляти на обробку піском та на фарбування.
Яна каже, що вона дуже уважна до деталей, по кілька разів перевірить, чи все якісно зроблено, тому її часто просять проконтролювати, чи всі деталі в нормі. І навіть коли бригадир пішов у відпустку, то саме Яну попросили замінити його на посаді.
До слова, нова мініскульптурка проєкту “Шукай” присвячена українським Героям – шукати її слід у символічному місці .