Секретар Київради Володимир Прокопів розповів «Великому Києву», як передвиборча кампанія позначається на роботі Київради, чи відбудуться цього року вибори до міськради та чи знесуть всі незаконні будівництва. А також згадав свій досвід роботи під керівництвом Петра Порошенка.
– Зараз у самому розпалі президентська кампанія. Чи часто до вас звертаються з проханнями кандидати? Чи просять про послуги в обмін на преференції в майбутньому?
– Від дійсно впливових кандидатів в президенти надходили пропозиції про зустріч. Я не відмовляв, але погоджувався поспілкуватися тільки після виборів. Взагалі, діючій владі, як міський, так і центральній, зручно, щоб у місті все працювало добре.
– Чи впливають передвиборчі конфлікти між фракціями на роботу Київради? Наприклад, між «Солідарністю» та «Батьківщиною»?
– Фракція «Батьківщина» в Київраді не найбільша (17 депутатів із 120. – Ред.). І їхня позиція ніколи не була визначальною. Потрібно віддати їм належне – дуже часто вдавалося знайти спільну мову і отримувати їхні голоси на підтримку важливих для міста проектів. Але якщо цього не трапляється, це неприємно, але не критично для Київради.
– Чи доводилося вам йти на якісь поступки для отримання необхідних голосів тієї ж «Батьківщини»? Коли, наприклад, приймали бюджет, від фракції майже не було зауважень, хоча зазвичай вони його критикували. Чи вийшло у вас знайти «розумний компроміс»?
– Те, що в перший рік критикували, через три роки принесло реальний результат. Там, де депутат від «Солідарності», – там нові дороги, вікна замінюються в будинках, будуються дитячі майданчики, садочки. А там, де «Батьківщина» представлена, – мітинги, на яких кричать «Зрада!» та «Все пропало». Спочатку людям це подобалося. А потім почали запитувати: а можна і нам теж дороги відремонтувати, садочки побудувати? І це не тільки «Батьківщини» стосується, але й інших депутатів, яким стало некомфортно бувати на своїх округах, де мало що робилось.
– Але ж у бюджеті на кожен рік виконання повноважень для кожного депутата закладено по 500 тисяч гривень. І що, нічого не робили на окрузі?
– Побудувати дитсадок – це десятки мільйонів гривень, школу – сотні. На Програму соцекономрозвитку виділено близько 8 млрд грн. І одна справа, коли депутат активний, ходить на комісії і представляє інтереси округу, а потім в залі засідань відстоює свою позицію, щоб цей бюджет був прийнятий. А інша – коли постійно критикує бюджет, каже, що неправильно розставлені пріоритети, що потрібні не школи, а лікарні, або не лікарні, а дороги. І щоб не відбулось, ти постійно проти. І в результаті немає з чим звітувати перед виборцями.
– А чи є реальні інструменти отримувати кошти на свої округи у представників більшості в Київраді?
– У Київраді немає коаліції і опозиції, як у Верховній Раді. У нас є район, наприклад, Святошинський, де округ представляють різні політичні сили. Є депутат або ні, неважливо від якої він партії, винен завжди міський голова. Але не може мер на одну частину району звертати увагу, а на іншу – ні. Якщо депутат каже, що якийсь дитсадок вимагає екстреного втручання, то значить, так і є. Але для цього має бути якийсь конструктив, бо дивно, якщо вимагаєш виділити гроші на цей садок, а потім не голосуєш за цей документ у залі.
– Деякі соцопитування останніх тижнів показують, що діючий президент може не пройти до другого туру. За кого ви будете голосувати, якщо так станеться?
– Я дивлюся соціологію тільки тих компаній, яким довіряю. Це організації, прогноз яких і реальний результат після виборів мають похибку 1-1,5%. Так ось, в їхніх соцопитуваннях немає жодного прогнозу, в якому Порошенко не вийшов би до другого туру. У мене чітка позиція, за кого голосувати в першому турі, – це Петро Порошенко. В другому турі голосуватиму теж за нього.
– А як у такому випадку відобразиться на рейтингу Петра Порошенка розслідування Дениса Бігуса про крадіжки в «Укроборонпромі»?
– Я скептично ставлюся до всіх розслідувань, які з’являються за кілька тижнів до виборів.
– Але це розслідування продовжувалось не один день, за словами його авторів.
– Наскільки мені відомо, НАБУ ще два роки тому відкрило провадження за фактами, які вони зараз оприлюднили як сенсацію. Я б хотів послухати звіт керівника НАБУ, щоб дізнатися, що саме зараз відбувається з тими справами. Де підозри, вироки? Хоча є люди, які вже сидять у в’язниці. Тобто щось відбувається. Впевнений, що розслідування такого масштабу краще було б опублікувати після виборів, щоб спокійно у всьому розібратися та покарати винних. Але ні ту, ні іншу ціль цей сюжет не переслідує. Там одна мета – політична.
– Можливо, раніше на нього не звернули б такої уваги.
– Ви знаєте, на моєму окрузі я багато спілкуюся з людьми – зі звичайними киянами, пенсіонерами, представниками бізнесу, але не помітив у них бурхливого інтересу до цієї теми. Люди втомилися, заплуталися. У мене таке відчуття, що люди просто сприйняли цю інформацію як передвиборчу боротьбу компроматів. Час покаже, чи це був шум заради шуму.
– Ви багато років у політиці. Чим ви можете пояснити феномен Володимира Зеленського, який, за даними соцопитувань, лідирує з таким відривом?
– Така ситуація, насправді, є майже на всіх виборах. Можливо, не в такому масштабі. Звідки був рейтинг у Василя Противсіх (Василь Гуменюк балотувався в 2010 році в президенти, для цього змінив прізвище, а після виборів повернув його. – Ред.) або третє місце у Олега Ляшка?
Я з усією повагою ставлюся до прихильників Зеленського. Його рейтинг пояснити просто: людям, особливо тим, хто погано розбирається в політиці, вже все набридло – нічого ж не зміниться. А так – нічого не зміниться, зате буде смішно. Це електорат, який ніколи не підтримує владу і завжди голосує проти всіх.
– Як ви думаєте, яку підтримку на парламентських виборах може отримати партія «Слуга народу»? І команда Зе – це, на ваш погляд, будуть ті, хто вже був в інших партіях, або якісь нові люди? Адже ця ніша формально вільна.
– Так, ніша вільна. Але разом із тим конкретних прізвищ команда Зеленського не пропонує. Я пробував знайти, хто такі Зе-команда. «95-й квартал», акторський склад фільму «Свати» – суперталановиті хлопці, професіонали в своїй сфері. Але ця сфера розважальна, гумористична. Наскільки ці люди зможуть бути ефективними в проблемах ЖКГ, охороні здоров’я, соціальній політиці, дорожньому будівництві? У мене є питання. Можливо, перед парламентськими виборами ми дізнаємося більше про склад команди, тоді можна буде і поговорити.
– І знову про Петра Порошенка. Ви були його помічником-консультантом у Раді VII скликання. Як ви з ним працювали? Що входило у ваші обов’язки? Яка він людина – різка, добра?
– Обираючи людину, з якою мені доведеться працювати, я довго думаю. Адже її ім’я залишається у моїй трудовій книжці. Крім того, відповідальність за її дії лягає і на тебе. У мене великий досвід роботи з сильними політиками, наприклад, з Анатолієм Матвієнком. Він сильна особистість. І я довго думав, чи долучатися до команди іншого народного депутата. Петро Порошенко – один з найсильніших керівників, з якими мені доводилося працювати. А якщо коротко – це суперконцентрований досвід.
– Кажуть, він трудоголік. Ви теж до півночі засиджувались?
– Я відповідав за підготовку декількох законопроектів, які стосувалися євроінтеграції. У мене були завдання, які я мав виконувати. Мій час ніхто не контролював. Тим більше я працював на громадських засадах. Я давав своє бачення розвитку теми. Петро Олексійович може вислухати 20 різних порад, але, в будь-якому випадку, він самостійно приймає остаточне рішення. І, як я бачу зараз, правильні рішення.
– До речі, Петру Олексійовичу часто закидають, що він не сприймає критику. А з вашого особистого досвіду, він готовий чути чужу думку, чи достатньо агресивно реагує?
– Мені здається, критику, що так буде не добре, а краще зробити ось так, він сприймає на ура. Критику заради критики, мабуть, не дуже.
– Чи звертався до вас Петро Порошенко, будучи президентом, з проханнями?
– Ні. Президент має стратегічні завдання на рівні держави, а депутатський корпус Київради завідує виключно господарськими питаннями міста.
– Петро Порошенко вказав у своїй декларації як кандидата в президенти, що у вересні 2014 року, коли вже був головою держави, отримав право власності на 0,5 га землі між вулицями Радіальною і Редутною. Ділянка скандальна тим, що знаходиться в охоронній зоні Лаври. А ви тоді очолювали земельну комісію Київради, чи проходила ця ділянка землі через комісію, просив він вас про щось?
– Ця ділянка виділялася значно раніше, в 2009 році. У 2014-му відбулося остаточне оформлення. До мене так часто зверталася преса з запитами з приводу цієї ділянки, що у мене був час вивчити це питання. Відповідно до умов інвест-договору, інвестор повинен був побудувати для підприємства теплиці, за це отримати цю землю. Теплиці були побудовані, ділянка отримана. Шукали зловживань всі новостворені органи і розслідувачі, але ніякої проблеми не виявили. Як фахівець в сфері земельних питань, я теж не побачив там проблеми.
– А висотка на Лейпцизькій, у буферній зоні Києво-Печерської лаври? Так, Мінкульт скоротив буферну зону. Але Київрада ніяк не відреагувала. Скандал був за вашої каденції.
– У 2014 році, коли у нас ще не було кабінетів, не всі депутати ще отримали посвідчення, тільки закінчилася Революція Гідності, від нас у першу чергу вимагали розібратися, чому «свічка» зводиться в центрі. Я був першим, хто підготував проект про мораторій на будівництво в центрі міста, в охоронній зоні. Коли його приймали на сесії – це був трилер, бойовик і драма. Мораторій, до речі, запобіг появі нових скандальних забудов.
Всі ці будівництва за 2006-2010 роки. На початку я був упевнений, що необхідно все зносити. Але коли почали копати глибше, виявилось, що висотки продані, а деякі вже заселені людьми. Постраждали б звичайні кияни. І не тільки в центрі. При цьому місто не давало ніяких дозволів на зведення. Незаконних забудов у Києві виявилось 137. До того моменту у міста навіть не було інструментів впливу на них. Єдиний орган у державі, який мав змогу призупинити будівництво, – Держархбудконтроль. Він підпорядковується Мінрегіонбуду. На наше прохання виїхати з перевіркою вони реагували мляво.
Завдяки політичній волі та внесенню змін до законодавства ми все-таки змогли велику кількість ділянок повернути у власність міста. Це стосується того будівництва, яке було в початковій стадії або було зведено всього один-два поверхи. Цим тоді займався нинішній народний депутат Дмитро Білоцерковець, який очолював департамент благоустрою КМДА. І тільки коли знесли кілька забудов, нові перестали з’являтися.
– Наведіть, будь ласка, приклади.
– Озеро Глінка біля Ocean Plaza – було побудовано три поверхи, тепер там парк. Починали незаконне зведення в Дарниці, Деснянському і Шевченківському районах. У Голосіївському районі було призупинено будівництво на перетині Стратегічного шосе і проспекту Науки. Зараз там гірка, діти катаються на санчатах.
Цікаво, з юридичної точки зору, документи бездоганні, відповідно до чинного законодавства, але суперечать здоровому глузду. Тому що там не можна будувати за десятком причин. Потім у суді, куди йдуть представники Київради захищати інтереси громади, це розуміють і суддя, і адвокати, і забудовник. І таких колізій у нас надзвичайно багато.
І якщо в бізнесі звикли вирішувати все шляхом домовленостей, не оглядаючись на законодавство, то у владі ти маєш чітко слідувати закону. І якщо його порушив, все, що ти прийняв, буде опротестовано в суді, і будеш нести кримінальну відповідальність.
– Так, може, ініціювати зміни до законодавства?
– Нами було напрацьовано десятки ініціатив і передано до Верховної Ради, деякі з них уже стали законами і працюють. Наприклад, закон про врегулювання містобудівної діяльності, закон про паркування.
– Восени цього року в Україні відбудуться парламентські вибори. Ви будете балотуватися?
– Попередньо, так. Точніше я зможу сказати на початку травня. Але я прийняв для себе принципове рішення – я готовий балотуватися в народні депутати. Я взагалі вважаю, що людина, яка більше двох каденцій знаходиться на одному місці, перестає бути ефективною. У мене перша каденція була неповною (з 25 травня 2014 року по 25 жовтня 2015 року. – Ред.), і ця ще не закінчилася. Але йти на третій термін знову в Київраду – не впевнений, що це правильний шлях.
Правда, сам приймати таке рішення я не можу. Буду радитися з міським головою. Тому що під час формування керівництва Київради я домовлявся з Віталієм Кличком, що буду залишатися на посаді секретаря Київради до завершення строку депутатських повноважень. Ми тиснули руки. І без його згоди я точно такого рішення приймати не буду.
– Крім того, потрібно дочекатися результатів президентських виборів.
– Звичайно. Я впевнений у своїх силах, знаю, що зможу бути хорошим народним депутатом, хоча б тому, що я на практиці глибоко розбираюся в процесах, які відбуваються в районі та місті. А якщо до цього ще додати підтримку Верховної Ради і сформувати одну команду, це точно буде корисно для району.
– А ви будете балотуватися від Києва? Бо ваш попередник, Олесь Довгий, потрапив до Верховної Ради, балотуючись в Кіровоградській області, після того як 2012 року не пройшов за київським округом.
– Я не боюся не пройти. У мене є округ, за який я відповідаю. Туди я вклав безліч сил, енергії, ресурсів. І люди, з якими я працюю. У мене немає самоцілі стати народним депутатом. Моя мета – розвивати округ, де живуть мої виборці.
– А по статусу народний депутат не менше, ніж ваша теперішня посада?
– Навряд чи можна сказати, що бути народним депутатом після спікера столичного парламенту – це кар’єрний ріст. Але я ніколи і не говорив, що не готовий виконувати у парламенті ті ж самі функції, що й у Київраді.
– Що саме ви хочете зробити для Києва, для свого округу?
– Щоб зробити щось для Києва і району, повинна працювати злагоджена команда – депутати Київради, районна адміністрація, народні депутати. Щоб вони поставили перед собою амбітну мету на п’ять років і досягли її. Таке об’єднання переросте в будівництво дитячих садків, шкіл, потужних інфраструктурних проектів. Звісно, для цього ми маємо оперувати достатньою кількістю коштів з міського та державного бюджету. Також ефективним буде залучення фінансування Європейського інвестиційного банку, ЄБРР, Фонду регіонального розвитку.
– Чи багато в Київраді депутатів, які мають парламентські амбіції?
– Я думаю, що багато, але, напевно, вони самі повинні заявити про свої амбіції. Ми розуміємо, що без лобі в парламенті дуже багато системних речей зробити неможливо. Я думаю, що великі шанси на перемогу має Олесь Маляревич у Дніпровському районі. Також Ганна Старостенко, Михайло Терентьєв, Ігор Баленко.
– У Маляревича на окрузі високий рейтинг, його громаді не хотілося б, щоб він йшов.
– Якщо міський депутат йде в парламент, округ від цього тільки виграє.
– На вашу думку, київське лобі в парламенті може бути збільшено депутатами цього скликання? Зараз там 10 депутатів від Києва.
– Тут правильно було б запитати: вони від Києва, чи хвилюються за Київ. Але мені поки немає що відповісти на це питання. Цей рік політичний – президентські, потім парламентські вибори. І це в разі, якщо їх не поєднають з місцевими.
– Такий варіант теж обговорюється, парламентські і місцеві вибори можуть об’єднати?
– За логікою, якщо президент не залишиться на другий термін, інший захоче закріпити свій рейтинг на місцях. Чи маєте ви сумнів, що хтось із першої п’ятірки кандидатів у президенти так зробить? У мене таких ілюзій немає. Але вірю, що переможе Порошенко і ймовірності дострокових місцевих виборів не буде.
Про те, коли завершиться «епоха перейменувань», чи об’єднається Київ із передмістям, а також, скільки чорного «налу» крутиться в паркувальному бізнесі, читайте у другій частині інтерв’ю.