Відвідувачка психотерапевта поділилася негативними враженнями. Її фрози, що свідчать про відсутність результатів та даремно потрачені гроші на відвідування оприлюднила сімейний психолог Наталія Гаєвська в блозі для НВ.
«Та я і до терапії все це знала і розуміла! Нічого нового…»
Усвідомлення своїх проблем — це чудово. Але чомусь ноги й далі несуть до токсичних людей, голос у голові знецінює кожне рішення, а слово «кордони» викликає нервовий сміх.
Усвідомлення без подальших дій — це гарна обгортка для внутрішнього хаосу.
«Полегшало! Але тільки під час сесії»
Якщо терапія — це єдине місце, де можна дихати, значить, десь або з кимось вам все ще задушливо. Можливо, час винести зміни за межі кабінету?
Терапія — не для того, щоб вам ставало легше. Вона для того, щоб вам ставало інакше.
«Я зрозуміла, що не хочу в це заглиблюватись»
Тобто побачила правду і втекла. Принаймні, це відверто і навіть мудро, якщо ресурс на нулі. Але якщо така фраза звучить щоразу, коли доходить до болючого, то це вже не про турботу про себе — це втеча (уникання) в обгортці усвідомленості.
Змін не буде без ризику. І без болю, напевно, теж не буде. І без зустрічі з невідомістю. Але це теж вибір, правда, на користь стабільної тривоги замість незрозумілого спокою.
«Психотерапевт мене не почув! Він не проявляє до мене емпатію»
Іншими словами: «Чому він не обіймає мене словами й не дає мені інформацію, але м’яко?»
Це не обов’язково означає, що терапевт поганий. Можливо, він не грає роль, до якої ви звикли: рятівника, мами, священника тощо. А може, й справді не ваш, таке теж буває.
Але іноді «не почули» — це коли сказане було занадто близько до істини.
«Всі проблеми через маму, тата, колишніх і державу»
А ще через погоду, ретроградний Меркурій, злого керівника, зміюку-свекруху тощо. Поки вся відповідальність там, змін тут не буде ніколи.
В терапії головне — повернути собі кермо. Навіть якщо воно спочатку здається розпеченим і його боляче торкатись. Пора переставати чекати, що минуле попросить вибачення першим.
«Було цікаво. Це як екскурсія в дитячі травми»
Подивилася, поплакала, сказала «Ого!», вийшла з кабінету і — далі жити по-старому. Без змін, бо зміни — це не спостереження. Це діяльна участь.
Екскурсії не лікують. Вони лише знайомлять із територією. А далі або лишаєшся спостерігачем, або починаєш переписувати маршрут.
«Мені просто не підійшов психотерапевт»
Буває. Один — не ваш. Другий — теж. П’ятий — підозріло схожий на попередніх.
Якщо терапевти змінюються частіше, ніж зубні щітки, можливо, справа не лише в них? Можливо, ви шукаєте не психотерапевта, а чарівника? А вони, як відомо, не сертифіковані.
«Нічого не змінилося. Тепер я просто знаю, чому все погано»
І це вже не так мало! Бо розуміння — перший крок до змін. З інсайтом легше визначитись, як варто, а як не варто діяти.
Але поки ви не встанете з дивану, нічого не зміниться.
«Я і подрузі можу все це розповісти абсолютно безплатно»
Можете, чому ж ні?
Але врахуйте, що подруга:
а) не навчалась 5+ років,
б) має власну драму,
в) скаже: «Та забий! Зараз візьмемо вина, поплач, відпусти».
Терапія — це не просто поговорити. Це говорити в напрямку змін.
«Я навчилася краще прикидатися нормальною»
Терапія допомогла… вдосконалити фасад. Тепер тривога — під контролем, сльози — вночі, а біль — десь глибоко всередині, загорнутий у нову обгортку «усвідомленості».
Але «нормальність» — це не відсутність симптомів. Це здатність бути живою, справжньою, вразливою. А не просто переконливо грати «найкращу версію себе».
Терапія — це не чарівна паличка. Вона не працює без болю, без ризику, а головне, без вашої присутності. Зміни самі себе не здійснять. Але якщо ви готові ризикнути бути собою, терапія може стати вашим найправдивішим дзеркалом. І тоді жодна копійка не буде «втраченою».