– А куди я його подіну?
– Батьки палили і я палитиму!
– Та скільки там того диму!
– Все життя палили і всі живі!
Такі аргументи наводять любителі вогнищ із опалого листя та бадилля. І затято, несамовито палять. Навіщо ж вони це роблять? Є низка міфів про користь від спалювання, в які палії свято вірять.
Наприклад, міф про те, що у листі ховаються шкідники і різні хвороби, і якщо його просто лишити на ділянці, чи приготувати із нього компост, рослини наступного року знову хворітимуть. Насправді ж, із настанням холодів шкідники ховаються під кору, деякі – в землю. І якщо дерева чи кущі хворіють, це означає, що заражена земля і спалення листя нічого не дасть, збудники хвороб залишаться цілі і неушкоджені.
Інший міф говорить, що від спалювання сухої рослинності прогрівається земля, омолоджується трава, а попіл від спаленого листя та іншого сухостою корисний. Насправді у зоні спалювання гине корисна мікрофлора, гинуть деякі рослини. А попіл, який лишається після спалювання, вимиється першим же дощем і навряд чи стане поживним добривом.
Є ще один міф, про те, що шкода від спалювання перебільшена. Це з розряду «завжди палили і всі були здорові». Та якщо поговорити зі старожилами, розпитати літніх людей, з’ясується, що раніше кожна купка листя, сіна чи галуззя використовувалася у господарстві. Просто підпалити такі цінні матеріали міг хіба що бездумний господар. Хмизом розпалювали печі і груби, сухе листя використовували для утеплення хат (обкладали ззовні) та на підстилку худобі. Навіть сухі стебла із кукурудзи та соняшника не викидали, спалювали у грубах або обставляли ними споруди для утеплення.
До того ж, зараз багато мешканців приватного сектора, спалюючи листя чи траву, кидають у вогонь і сміття, у тому числі, пластик. Додаючи до отруйного диму ще парочку вбивчих компонентів.
Наукою вже доведено, що під час згорання однієї тони рослинних залишків у повітря викидається близько 9 кілограмів мікрочасточок диму у якому міститься пил, чадний газ, окиси азоту, канцерогени та важкі метали.
Останнім часом штрафи за спалювання рослинності зросли аж до 3000-6000 гривень для громадян. Однак, у статтях 77 та 77-1 КУпАП згадуються ліси, поля, луки, пасовиська, болота, смуги відводу автомобільних доріг і залізниць, парки, але ніде прямо не згадуються домогосподарства. І навіть якщо хтось наважиться викликати поліцію до сусідів-паліїв і поліція приїде на цей виклик і складе протокол, потім документ буде направлено в органи місцевої влади, там спеціальна комісія має його розглянути, оцінити шкоду, завдану довкіллю і людям (цікаво, як?). Згідно із обсягами завданої шкоди буде встановлено розмір штрафу і потім винуватець може його заплатити. А може і не заплатити, тоді його потрібно буде стягувати примусово.
Пройшло вже більше року відтоді, як штрафи за спалювання сухої рослинності підняли. Здавалося б, при такій кількості паліїв, цими штрафами можна неабияк поповнити бюджет, а разом з тим і поліпшити стан повітря. Але ні! Нікого не штрафують, часто поліція навіть не приїздить на такі виклики, посилаючись на важливіші справи. Отже, висновок – закон не працює. Щоб він запрацював, не потрібні космічні штрафи, адже головне – не розмір штрафу, а його невідворотність. Навіть штраф 500 гривень змінить ситуацію, якщо люди знатимуть, що сплатити його доведеться у будь-якому випадку. Складна і недолуга процедура стягнення штрафів теж не сприяє боротьбі із палінням. Вона має бути простою і надійною.