Як сучасні художники зображають святого Юрія Переможця, шанованого в Києві

Храми, присвячені святому Юрію (Георгію) Переможцю, пам’ятає Київ давніх часів. Нажаль, святині не збереглися – про них лише розповідають історики та археологи. Сучасні художники, бажаючи вшанувати воїна та оборонця українських земель, зображають святого на своїх полотнах.

Святий Юрій (Георгій), якого називали Змієборцем та Переможцем, був римським воїном за часів Каппадокії, коли правив імператор Діоклетіан. Він став мучеником за віру, але також на теренах сучасної України до нього зверталися з проханням про перемогу над ворогами.

Його знаком став хрест святого Юрія, а в українській традиції був патроном Київської Русі, Київщини, Білої Церкви, козацтва та українського війська. За даними істориків, князь Володимир Великий прийняв християнство у Георгіївському монастирі поблизу Херсонеса.

Серед найбільш відомих чудес святого Юрія пам’ятають «Чудо зі змієм», яке часто можна побачити на іконах. Подія сталася, коли Юрій проїжджав верхи попри місто, яке тримав у страху лютий дракон. Мешканці були змушені віддавати на поталу змієві молодих юнаків та дівчат. Юрій нагодився якраз тоді, коли черга надійшла до царської доньки. Відважний воїн став зі змієм на герць і переміг його. Після чудесного визволення мешканці міста прийняли християнство, а святий отримав епітет «Змієборець».

Серед визначних пам’яток Києва княжої доби була церква Святого Юрія (Георгія), що дала назву однойменному провулку неподалік Софії Київської.

За свідченнями «Повісті врем’яних літ», його син, князь Ярослав Мудрий прийняв у хрещенні ім’я Святого Георгія та заклав у 1037 році камінь на честь будівництва монастиря на честь свого небесного покровителя. Будівництво храму тривало понад 10 років.

Святиня була освячена 26 листопада 1051 року. Цей день увійшов у народну пам’ять під назвою осіннього Георгія або Юрія. З літописних свідчень відомо, що це була мурована церква, що знаходилася західніше від Софіївського монастиря.

 На території Георгіївського монастиря також був похований у 1063 році один з останніх синів Володимира Великого – Судислав Володимирович, що був ченцем. У 1240 році під час монгольської навали на Київ, Георгіївський храм був остаточно зруйнований.

Зголом Георгієвську церкву побудували на території Софійського монастиря.

Так вона виглядала у 1860-их роках:

У 1930 роках Георгіївську церкву зруйнувала радянська влада.

Як зображають святого Юрія (Георгія) переможця сучасні художники

Художник Іван Дашко, що народився на Львівщині, де також з великою пошаною ставляться до святого Юрія (адже всім відомо, що як тільки турист потрапляє до Львова, приходить до Собору святого Юра), творить картини, опираючись на іконопис ХV-XVI століть.

Святий Юрій, 2018 рік.

Заслужена художниця України, випускниця факультету живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві Ольга Ковтун шукає натхнення в українській іконі та українському барокко в архітектурі. Більшість її робіт мають портретний характер, і вона намагається передати всю глибину погляду.

Святий Юрій, 2009 рік.

Львів’янка та випускниця Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша Ярина Мовчан відома експериментальними техніками. Її творчість – це чуттєве занурення в асоціації та смисли, проникнення філософії та віри у буття.

Святий Юрій Змієборець, 2022 рік.

Оксана Романів-Тріска випускниця Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, а також Вільнюської художньої академії в Литві. Вона нагадує, що нині важливо, аби релігійний зміст творів, переданий сучасними художніми засобами, спонукав глядачів по-новому переосмислити давню біблійну історію.

Святий Юрій Змієборець, 2015 рік.

Варто розповісти і про роботу Люби Яцків, яка зобразила святих воїнів. Правило художниці – вона обов’язково читає богословське висвітлення сюжету, над яким працює. Ця робота не має зазначення про святого воїна Юрія, проте розповідає про воїнів, які боронили край у різні часи української історії. Була створена у 2015 році.

Усі згадані роботи художників увійшли до книги “Contemporary Sacred Art | Сучасне сакральне мистецтво”, виданої у 2024 році.