Здоровий глузд підказує, що рідні та близькі такого чоловіка мали б підтримувати та радіти щасливому життю свого родича, сповненого кохання.
На жаль, у нашій країні досі можна спостерігати людей із ментальністю, сформованою ще за радянського минулого.
Так і в цій історії – градус кипіння агресивних емоцій та несприйняття у рідні Андрія спричинив шалені сварки та розрив будь-яких сімейних відносин.
Очевидно, що всі емоційні переживання мали плачевні наслідки. Особливо трагічною ситуація стала, коли країна опинилась у війні.
Андрій переживав за безпеку рідних і намагався налагодити сімейні стосунки, але все було марним.
Згодом, коли окупаційні війська зрозуміли, що “взяти” столицю просто неможливо, вони втікали залишивши по собі зруйновані будинки та дороги.
Одразу по звільненню Київщини містяни почали відновлювати міську інфраструктуру. До цих робіт залучали всіх бажаючих. У рядах добровольців опинився і Андрій.
Він був дуже здивованим, коли отримав телефонний дзвінок від родичів. Виявилось, що вони побачили чоловіка в сюжеті новин про відновлення Ірпіня, Бучі, Гостомеля та Ворзеля.
Чому саме цей сюжет розчулив рідних Андрія та змусив змінити своє відношення до нього, його вибору та вподобань – він тоді не розумів. Але бажання відновити сімейні зв’язки змусили чоловіка забути про всі попередні негаразди і запланувати зустріч на найближчий час. Пояснень чоловік не просив. Він просто радів сімейним посиденькам.
Ця історія могла мати зовсім інше продовження, якби Андрій, за волею долі, не потрапив до відеосюжету новин. Що саме спричинило зміну поведінки рідних чоловіка, досі є загадкою. Можливо, їх подив відповідальності та чуйності Андрія в сюжеті, де він розбирав завали чужого будинку, а можливо, й інші найнесподіваніші причини.
Не варто упереджено відноситись до рідних лише через те, що вони інакші. Гомофобія руйнує родини. Терпимість рятує життя.