Діагноз «рак» – це завжди виклик, що супроводжується шоком, страхом та розгубленістю. У цей період підтримка рідних та друзів має надзвичайне значення.
Як правильно підтримати близьку людину, щоб не нашкодити, розповіла психолог Національного інституту раку Валентина Коломієць:
Будьте поруч, але не нав’язливо. Пропонуйте підтримку делікатно, з повагою до особистого простору. Важливо, щоб людина не відчувала жалю чи знецінення своєї сили.
Вислухайте та підтримайте. Сльози, злість, розгубленість – це нормальна реакція на стрес. Дозвольте близькій людині висловити свої почуття. Запропонуйте склянку води/чаю, просто будьте поруч. Іноді достатньо лише обійняти. Ваша присутність без слів може мати сильний терапевтичний ефект.
Щирість важніше за кліше. Уникайте порожніх фраз на кшталт: «Все буде добре — тримайся». Натомість скажіть: «Я поруч», «Разом ми впораємося». Покажіть, що людина не залишилась наодинці, що на вас можна розраховувати.
Не порівнюйте та не узагальнюйте. Не кажіть, що розумієте, що саме відчуває людина і не порівнюйте її ситуацію з досвідом інших – кожна історія хвороби індивідуальна.
Говоріть чесно, але зважено. Не приховуйте важливу інформацію про діагноз та лікування. Людині важливо знати, що з нею відбувається. Тримайте баланс: надмір негативу не допоможе, а зайвий «оптимізм» може виглядати неприродно.
Будьте готові до змін у поведінці: стрес, лікування та дискомфорт можуть впливати на емоційний стан. Будьте терплячі, пропонуйте підтримку.
Поважайте бажання побути на самоті. Якщо людина захоче побути на самоті – це не означає, що вас не люблять або не потребують. Це час потрібен людині для осмислення ситуації та своїх емоцій.
Дозвольте говорити не тільки про хворобу. Звичайна розмова про повсякденні речі, спогади та доречні жарти дуже вітаються.
Пропонуйте підтримку та допомогу конкретно та регулярно. Замість загального «Як я можу допомогти?» запропонуйте конкретну допомогу: «Я можу відвезти тебе в лікарню», «Привезти їжу», «Попрати речі».
Поважайте межі. Деяким людям буває важко прийняти допомогу. Можливо, вони хочуть залишитися самостійними або не готові одразу приймати допомогу. Поважайте їх рішення, але дайте знати, що готові підтримати у будь-який момент.
Подбайте про комфорт: зателефонуйте перед візитом та переконайтеся, що людина почувається добре та готова до зустрічі.
Не позбавляйте хворого можливості участі в домашніх справах. Варто залишити посильні обов’язки, щоб зберегти відчуття значущості.
Також важливо враховувати свій особистий ресурс. Допомагати іншим можна тоді, коли є внутрішні сили. Тож дбайте про себе: чергуйтеся з іншими членами родини та звертайтеся до професійного психолога, якщо відчуваєте, що самостійно впоратися важко.
Психологічна підтримка для пацієнтів та їхніх родин доступна у Відділення фізичної та реабілітаційної медицини ДНП “НІР”
+38 (096) 142-19-48