Київський метрополітен, побудований у розпал Холодної війни, проектувався як об’єкт подвійного призначення.
Як пише Фокус, станції глибокого залягання створювалися не лише для транспорту, а і як потенційні бомбосховища на випадок ядерного конфлікту.
У 1950-60-х роках у СРСР метро будували не лише як транспортну систему. Воно мало виконувати ще одну функцію — масове бомбосховище на випадок війни. Саме тому багато станцій у Києві прокладали дуже глибоко під землею. Деякі його станції розташовані на глибині понад 50–100 метрів, що значно збільшує шанси пережити вибухову хвилю або радіаційне забруднення.
Головні факти про захисні властивості метро:
- Глибина як порятунок: шар ґрунту та бетону товщиною 30–60 метрів здатний знизити рівень радіації у десятки й сотні разів. Станції глибокого залягання можуть витримати вибухову хвилю, якщо епіцентр не знаходиться безпосередньо над ними.
- Гермозатвори: більшість старих станцій обладнані масивними металевими дверима, які здатні герметично ізолювати підземний простір від радіоактивного пилу та ударної хвилі.
Топ-3 найзахищеніші станції Києва (мова йде про станції глибокого залягання, де товща ґрунту та конструкція тунелів можуть значно зменшити вплив вибухової хвилі):
- «Арсенальна» (105,5 м): найглибша станція світу. Вмонтована у гранітний масив, вона теоретично здатна витримати ядерний удар потужністю до 40 кілотонн (це вдвічі більше за бомбу, скинуту на Хіросіму). Має додаткові службові тунелі та сполучення зі спецоб’єктами.
- «Шулявська» (~90 м): глибока станція з товстими залізобетонними конструкціями, яка створює потужний природний бар’єр для енергії вибуху.
- «Вокзальна» (42 м): попри меншу глибину, станція має надміцні конструкції та велику місткість. Вона є стратегічним вузлом у центрі міста, здатним прийняти десятки тисяч людей.
Експерти зазначають, що метро не є повноцінним автономним бункером. Станції допоможуть пережити критичні перші години після вибуху (найвищий рівень радіації та ударну хвилю), проте вони не мають систем тривалого життєзабезпечення — великих запасів води, їжі та автономної енергії на багато тижнів.
Загалом київська підземка може одночасно вмістити кілька сотень тисяч людей, що вже неодноразово підтверджувалося під час масованих ракетних обстрілів.