Президент Володимир Зеленський 29 червня підписав указ про вихід України з Оттавської конвенції. Міжнародна угода передбачала заборону застосування, виробництва і накопичення протипіхотних мін. Україна підписала конвенцію у лютому 1999 року у Нью-Йорку. А офіційно приєдналася у 2005 році внаслідок ратифікації договору Верховною Радою.
Про наслідки такого кроку для України розповідає Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Весь час Україна сумлінно виконувала положення Конвенції, але з тих пір безпекова ситуація різко погіршилась: з 2014 року Україна є жертвою неспровокованої збройної агресії росії
- росія ніколи не була учасницею Конвенції, що забезпечувало їй асиметричну військову перевагу над Україною
- вихід України з Оттавської конвенції продиктований нагальною потребою спротиву агресору заради збереження України як суверенної і незалежної держави
- через російську загрозу рішення про вихід з Оттавської конвенції вже прийняли Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія і Польща
- Україна віддана нормам міжнародного права, але змушена надавати безумовний пріоритет безпеці своїх громадян від агресора.
Станом на 1999 рік Україна мала один із найбільших у світі запасів таких мін — понад 6 мільйонів одиниць, зокрема типів ПМН, ПМН-2, ПОМ-2 та інших, що підпадали під заборону згідно з Конвенцією.
У 2015, уже під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін в Україні, яку фінансує ЄС, має бути завершена до 2018 року
Процес утилізації тривав понад десять років. До 2020 року Україна заявила про повне знищення протипіхотних мін заборонених типів, за винятком невеликої кількості, яку дозволено зберігати для навчальних і наукових цілей згідно з текстом конвенції.