«А вам запахло вже Різдвом?
Ялинкою із мерехтливими вогнями.
Отим святковим, радісним теплом.
Що ланцюжками тягнеться між нами?»
Ці рядки свого вірша кілька днів тому опублікувала у Фейсбуці киянка Юлія Євдокімова, яка служить у лавах Збройних сил України бойовим медиком.
«Великий Київ» запитав у Юлії, чим пахне Різдво на передовій, чи очікує бойова родина приходу свята і як наші захисники будуть готуватися до нього.
«Ми готуємося, звісно!, – каже Юля, – ось поїдемо до магазину, накупимо всякого дощику. На свята наготуємо різних традиційних страв, будемо, як всі українці! На попередньому місці служби у мене була коробка з новорічними іграшками і я, коли перебиралися кудись, завжди возила її за собою. Зараз ця святкова коробка їздить по локаціях із моїми побратимами. До свят нам неодмінно передадуть подарунки. Дуже приємно отримувати листи і малюнки від різних незнайомих діток. Минулого року ми всі сиділи, читали їхні листи і писали їм відповіді».
Наша з Юлею розмова переривалася вигуками – «Дай ліхтарик! Подай запальничку!»
«Ти борщу хочеш? Борщ отам, і сметани візьми!» – відповідає Юля якомусь невидимому співрозмовнику. І пояснює, що, на щастя, поранення зараз бувають рідко, тому у вільний час вона готує їжу хлопцям. А вони ж не їдять всі одночасно. Хтось іде в наряд, хтось – повернувся, тому і вказівки де шукати борщ, треба давати всім по черзі.
Зараз Юлії 35 років, війна для неї почалася зразу після Майдану. Спочатку вона волонтерила у батальйоні «Айдар», возила для бійців допомогу – одяг, ліки, спорядження. У 2014 році працювала у військовій лікарні. Потім деякий час – у Києві на цивільній роботі, влаштувалася арт-директором до кафе. Та поєднувати волонтерську діяльність із роботою арт-директора було непросто. Тож у 2016 знову подалася на фронт. Служила у 72 бригаді, потім 59, зараз служить у Маріупольській бригаді. Юля розповідає, що 56 бригада для неї, як сім’я, адже там зібралися побратими, яких вона знає ще з Майдану.
«Коли я пішла на фронт, моєму синові було 8 років, зараз йому виповнилося 16, він вже вчиться у інституті» – каже Юлія. На запитання, скільки ще збирається служити, відповідає, що по контракту ще 2,5 років. І раптом каже «Ой, це ж мама прочитає, а я їй кажу, що скоро повернуся, але нехай! Думаю, вона все і так розуміє».
Зараз армія забезпе6чена усім необхідним, докуповувати доводиться хіба що техніку і оснащення – дрони, автомобілі. А це немалі гроші, зібрати їх буває складно. Тож Юля вишиває неймовірні картини, виставляє їх на аукціон, а виручені кошти витрачає на потреби свого пірозділу. На восьмому році війни просити грошей незручно, а продати річ ручної роботи, це зовсім інша справа, вважає вона.
«Останню роботу, яку я виставила на продаж якраз на день ЗСУ, я вишивала на ротації пів-року, – розповідає Юля, – зветься картина «Материнська любов». Аукціон триватиме до 11 грудня, а гроші з продажу роботи підуть у скарбничку підрозділу, ми збираємо на купівлю «бойової конячки». Хочемо придбати якусь просту але витривалу машину, наприклад «Ниву» чи «УАЗік».
Ветеранка зізнається, що берегла цю картину, наче відчувала, що прийде час і вона зможе допомогти у досягненні мети. І ось тепер вона та її побратими дуже чекають на те, що знайдуться люди, які придбають їхній лот і це буде найкращим подарунком нашим захисникам до Різдва!
Аукціон триватиме до 11 грудня, долучитися до нього можна тут.