Свято, яке за новим стилем ми відмічаємо 19 січня, має доволі довгу традицію та чималий список назв. Воно вважається одним з найдавніших та найважливіших в християнській історії – нарівні з Різдвом та Великоднем.
У стародавні часи свято називали Епіфанія (Явлення) або Теофанія (Богоявлення). Ця назва пов’язана з тим, що під час церемонії хрещення Ісуса у вигляді голуба з’явився Святий Дух.
Інша, нині більш вживана, назва свята – Хрещення Господнє. Слово «хрещення» можна перекласти з грецької як «занурення у воду». За легендою саме у цей день Ісус занурився у води річки Йордан та прийняв віру. Деякі віряни вважають, що саме в момент хрещення Ісус і став сином Божим, проповідником його волі.
В народі свято називають Водохрещам, адже в цей день освячена вода набуває особливих цілющих та захисних властивостей.
Читайте також: Як кияни ялинку боронили?
Голодний Святвечір
Оскільки Хрещення Господнє було для киян дійсно значущим святом, то і відмічали його досить широко, з купою традицій та приготувань.
У старому Києві від Різдвяної ялинки позбавлялися скоро – практично на наступний день. Але потім, напередодні Нового року, поставала нагальна необхідність в ще одному дереві. Тож, як не дивно, за зимовий період кияни встигали двічі поприкрашати ошатну зелену красуню. Цю другу ялинку переважна більшість киян воліла зберегти у домі аж до самого Хрещення Господнього. Незважаючи на те, що з дерева рясно опадали сухі гілочки.
Ще однією традицією був Святвечір, дещо подібний на той, який кияни святкували напередодні Різдва, але більш скромний. За традицією вся родина повинна була витримати піст, а потім зібратися на вечерю. При цьому важливо було не їсти аж до того моменту, поки на небосхилі не з’явиться перша зірка.
Але й з появою зірок сильно не наїдалися, адже піст продовжувався. Тому вечеря була тихою і скромною, головною стравою на столі була кутя. В народі Святвечір напередодні Хрещення прозвали «голодним».
Читайте також: Як кияни ялинці пручалися?
Бісівська канонада
Традиції Хрещення тісно переплітаються з Різдвом. В народі вірили, що з народженням Спасителя Бог настільки зрадів, що випустив на волю усіляку нечисть. Заганяти її назад в пекло було прийнято саме в день Богоявлення.
Процедура набувала дещо комічного, а подекуди і моторошного вигляду. Переважна більшість киян озброювалася палицями та гучно била ними по стінах та парканах. Тут значення мала не стільки сила удару, скільки гуркіт.
Аби остаточно переконатися в тому, що біси гуркіт почули та втекли, керманичі Києва влаштовували паради на Подолі. Завершувалося дійство гучною канонадою військових до яких долучалися і цивільні власники зброї – переважно мисливці. Так, згуртувавши всі сили, кияни видворяли нечисть з міста аж до наступного Різдва.
Після параду відбувалося традиційне освячення Дніпра та купання в крижаній воді. Вважається, що занурення в неймовірно холодну воду не тільки змиває всі гріхи, а й зцілює.
Читайте також: Від Зимового Миколая з кулаками до доброго Миколайчика з подарунками
Вода та крейда
Не тільки з міста, а й з дому треба було прогнати нечисту силу та встановити невидимий захист. Задля цього кияни широко використовували воду. Після служби у церкві воду освячували і приносили до дому.
Причому кількість не мала великого значення, адже вважалося, що навіть краплина освяченої на Хрещення Господнє води має неймовірну силу. Її можна додати до води «звичайної» і тоді вже вся суміш набуватиме магічних властивостей. Такою водою рясно окропляли кожну стіну, кожний куточок у домі. При цьому вважалося, що окроплювати стіни краще всього не рукою, а за допомогою гілочки верби, яку було освячено у церкві на Великдень.
Ще одним засобом захисту була крейда. Шматочок крейди віряни приносили з собою на ранкову службу. Так він набував магічних властивостей. Повернувшись додому, кияни малювали крейдою хрестики на стінах та вікнах дому.
Читайте також: Свята починаються з магії та ворожби
Хрещенське ворожіння
Практично всі великі християнські свята пов’язані ще й з ворожбою, а ворожба в свою чергу майже завжди пов’язана з визначенням судженого.
Існує неймовірна кількість простих і в той же час романтичних способів ворожби на Хрещення Господнє. Наприклад: запитатися у перехожого, як його звати, саме таке ім’я за легендою матиме майбутній чоловік. Ритуал можуть виконувати і хлопці, ясна річ, що вони повинні опитувати жінок. Варіацією на цю ж тему є гадання на першого зустрічного: якщо першим дівчині на очі потрапить симпатичний юнак, то шлюб буде вдалим, зустріч з літнім чоловіком – недобрий знак.
Але найпопулярнішим способом ворожби на Хрещення є гадання за допомогою чобітка. Незаміжня дівчина повинна зняти з лівої ноги, це важливо, чобіток і кинути його на землю. В яку сторону покаже носок чобітка, туди і забере її майбутній чоловік. Якщо ж носок вкаже на дім дівчини, то одруження станеться ще дуже не скоро.
Цікаво, що за народними прикметами щасливим та вдалим буде саме той шлюб, пропозицію якого було зроблено на Водохреща. Від так дівчата в цей день надзвичайно дбайливо підбирали одяг аби на ранковій службі своїм виглядом остаточно переконати обранця у тому, що час прийшов.