Про медиків, які рятують захисників розповіли у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова.
У всіх медиків-добровольців різні причини появи в шпиталі, але одна мета – допомогти, врятувати, наблизити у такий спосіб перемогу.
Так, медик з позивним Свистун каже , що має трьохрічного сина. І коли малий підросте і запитає де він був, коли почалося повномаштабне вторгнення, медик з гордістю зможе сказати: «Твій батько був на фронті, допомагав нашим воїнам-захисникам».
«До «нуля» звідси 3-4 кілометри, їздимо забирати хлопців туди ближче, на точки евакуації…», – говорить лікар.
Нюша вважає, що цей досвід роботи медика-добровольця ПДМШ запам’ятається на ціле життя.
«Коли ти бачиш поранених, молодих хлопців, часто молодше тебе… Є бажання їм допомогти, врятувати їх життя. В клініці працювати простіше, ніж тут, але на фронті мені подобається більше. Хочеться допомагати, наближати Перемогу. Разом ми непереможні, незламні, разом ми сила!», — впевнена дівчина.
Медик з позивним Йода розповів, що влітку було легше працювати: тепло, не було бруду. Зараз хлопців привозять, вони повністю мокрі, холодні, брудні. Це теж займає час, щоб хоч трішки протерти, зігріти; розчини треба гріти.
«Кожен боєць – це чиєсь сонце, чийсь чоловік, батько. Мені хочеться, щоб якнайбільше цих чоловіків, хлопців побачили своїх дружин, дітей, дівчат…», – додає доброволець.