У Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова розповіли про те, як працював розташований у Бахмутській районній лікарні стабілізаційний пункт для поранених військових.
За словами медиків, до цього осередку надії привозили поранених захисників України військові медики та їхні побратими. І тут вже медики-добровольці ПДМШ пліч-о-пліч з колегами в погонах продовжували боротьбу зі смертю, буквально вириваючи з її пазурів наших воїнів.
Сюди також часто привозили понівечених обстрілами та пожежами місцевих мешканців.
“Кров, калюжі крові, кров на руках лікарів, на підлозі, засохла і ще тепла – на ношах. Захисників доставляють брудними від глини та болота, на яке перетворилися шанці, їхні тіла тривалий час не миті, іноді на передку бракує навіть питної води. Обпалені кінцівки, чорні від вогню, вихлопів, вибухів, хімікатів обличчя і руки… Залишки блювоти від контузій тхнуть від форми, в евакуаційній автівці… І знову кров. Вона скрізь, куди не подивишся. Пробиті каски, понівечені бронежилети, за грубим шаром бруду не видно ані шевронів, ні берців, у кутках – зрізаний з тіл одяг, наче витягли з дна якогось болота. А насправді рятували з пекла бою”, -розповідають медики шпиталю.
Медики-добровольці ПДМШ зауважують, що за іронією долі саме тут майже вісім років тому шпиталь проходив своє бойове хрещення під час Дебальцевської операції.
“Тоді здавалось, що гірше бути не може. Тепер ми знаємо, що то було тільки чистилище. Справжнє пекло тут зараз…”, – говорять добровольці.