Історії пар, які попри всі випробування зберегли любов, дають наснагу всім, хто чекає на своїх коханих з фронту і молиться за їх спасіння та Перемогу, розповідає видання “Вечірній Київ”.
Захід, на який запросили подружжя, назвали «Сила любові», він відбувся для підтримки тих, чиє кохання витримало відстані, випробування часом і війною.
Для подружжя Павла та Анастасії Мандриків непросто було навіть потрапити до Софії Київської. Павло зараз пересувається на кріслі колісному, у нього — складний період реабілітації після поранення.
Павло з позивним «Каспер» вчився на військового психолога. А коли почалося широкомасштабне вторгнення — підписав контракт із ЗСУ. Пара познайомилась, коли обом було по 15 років. Павло й Анастасія вже 12 років разом.
Піти на війну і залишити сім’ю було найскладнішим рішенням у житті», — зізнався Павло Мандрик.
Дружина їздила до нього на передову, виривалась буквально на один день. Сьогодні саме Анастасія — найбільша підтримка Павла. Вона допомагає йому на складному шляху реабілітації. Пара мріє про велике українське весілля, яке зіграє після Перемоги.
Відзнаку «За вірність та кохання» подружжю Мандриків вручала Галина Алмазова, бойовий водій-парамедик, старша лейтенантка ЗСУ, Віцепрезидентка Першого Добровольчого Мобільного Шпиталю імені Миколи Пирогова.
Євген та Валентина Коваленки прийшли до Софії Київської з маленьким Назарієм.
Долі обох тісно пов’язані із ЗСУ вже десятки років. А навесні 2022-го року вони зустрілися у головному госпіталі ЗСУ.
Євген лікувався після боїв на сході України, а Валентина — з мобільного шпиталю. вона стала лікарем Євгена. 13 лютого 2023 року, він зробив пропозицію Валентині. А вже в грудні вони одружилися.
Євген Коваленко, полковник ЗСУ, 34 роки служить у війську, Валентина, підполковниця, лікарка, що вже 10 років надає допомогу військовим.
Невдовзі у них народився маленький Назарій. Щомісяця саме 13 числа Євген дарує своїй коханій Валентині по 101 троянді, як символ їх кохання, яке вони дбайливо бережуть в нелегкі воєнні часи, та 101 троянду 26 числа щомісяця, як вдячність за народження сина, про якого він так мріяв усе своє життя.
Відзнаку подружжю «За вірність та кохання» парі Коваленків вручала Інна Черненко, психологиня, кандидатка медичних наук, підполковниця медичної служби ЗСУ.
Дмитро та Тетяна Котови до 2014-го року займались мирними справами. Дмитро працював в будівельній галузі, а Тетяна — була в бухгалтерській справі. Вони разом вже 20 років.
Їх сім’я пережила за 10 років війни великі випробування. Дмитро був сапером і зазнав поранень на Світлодарській дузі. В результаті — пережив ампутацію обох ніг.
Але він бере участь у багатьох змаганнях ветеранів Навіть виходив на дистанцію марафону морської піхоти США. Дмитро Котов має срібну нагороду з Ігорем Нескорених.
А ще у його спортивному доробку — стрибок з парашутом з Говерли. Тетяна Котова — волонтер, Дмитро Котов — з 2014-го року захищав Україну, втратив ноги на Світлодарській дузі.
Увесь цей час коханого підтримувала Тетяна. Вона була біля нього у госпіталі у Харкові, увесь час знаходилась поруч. Допомагала під час реабілітації. Потім стала волонтером і тепер допомагає іншим пораненим бійцям. Подружжю вручала відзнаку «За вірність та кохання» Діана Маринич, начальниця відділу культури Печерської райдержадміністрації.
Безстрашну пару Наталю та Валентина Гостевих у Софії Київській усі вітали особливо. Вони познайомились у 2014-ому на блокпосту під Слов’янськом.
Разом пішли у добробат ОУН, а потім 24-го лютого 2022 року разом пішли в одну з Київських бригад ТРО. Одружились за наказом командира військової частини.
А під час контрнаступу в Запорізькій області Валентин отримав важке поранення та був звільнений зі служби, а Наталя ще шість місяців проходила службу без нього. Коханий чекав на неї вдома. Тепер чоловік та жінка проходять реабілітацію.
Ольга Богомолець, докторка медичних наук, професорка Української Військово — медичної академії, під час вручення відзнаки Гостевим, розповіла, що у родини є заповітна мрія. Всі присутні побажали, щоб вона здійснилась.
Артем Тригубенко та Вікторія Савченко познайомились у травні 2015-го на Донеччині. Та невдовзі Вікторію відправили в піхотний батальйон під Піски, а Артему так сподобалась дівчина, що через тиждень вже поїхав за нею.
Під час служби не одружувались, бо служили в одному підрозділі, а після закінчення контракту, рівно за 4 роки, того ж 13 травня, зіграли весілля.
Сьогодні вони жартують, що одружились, аби «закріпити право власності».
У грудні 2022 року Артем отримав поранення під Соледаром. Довга реабілітація та відновлення. Через 9 місяців, після 13 операцій та реабілітації, Артем повернувся на фронт, бо там Вікторія продовжувала служити.
Тож чинним військовослужбовцям відзнаку «За вірність та кохання» вручила Оксана Тихоненко, керуюча партнерка мережі «Євразія».
Олександр «Подвох» Хаустов зустрів свою дружину Ганну «Тіффані» Селедкову на війні. До 24 лютого 2022-го чоловік займався вантажними перевезеннями та підводним полюванням, а Анна шила екопродукцію. Наразі ж Олександр — військовослужбовець, а його дружина — парамедикиня.
Їх історія знайомства почалась на позиції. Аня прийшла до Олександра на екскурсію й одразу йому сподобалася. Олександр, був вражений, наскільки Аня безстрашна і сильна жінка.
Згодом він постійно приходив до медичного намету за різними вигаданими приводами, аби частіше бачитись з Анею. Під час обстрілу освідчився. І відтоді пара разом. Вже виховують маленького синочка. До семи місяців вагітності Анна перебувала на службі.
Анна у Софії Київській отримала відзнаку від Зої Шарикової, заслуженої журналістки України, секретарки НСЖУ. Військова була з маленьким синочком, а її чоловік нині на фронті.
Так само з маленьким сином прийшли на захід «Сила любові» і Іван з Марією. Вони разом з 2021-го року. І війна не стала на заваді їхньому бажанню бути разом.
Їм довелось поборотись за своє кохання, Марію переводили до іншої частини, але Іван зробив все, щоб бути з коханою.
Зараз Іван та Марія поєднуть службу у війську та виховання маленького сина. Галина Алмазова вручала відзнаку «За вірність та кохання» молодій родині.
Неймовірна історія кохання Олега та Жанни Тислюк вразила навіть тих, хто на війні вже не перший рік. Він за фахом лікар-невропатолог та військовослужбовець з багаторічним стажем, захисник Маріуполя, зокрема Азовсталі, а вона — волонтерка зі стажем.
Жанна, розповіла, що було дуже важко коли чоловік звільняв Ірпінь, Бучу, Гостомель та Мощун, а потім, без попередження полетів у Маріуполь. Там Олег опинився на Азовсталі та з побратимами вийшов у полон.
Що допомогло триматися і боротися у полоні? Олег каже — віра в Бога та молитва. Військовий мав при собі «Новий завіт», який двічі забирали окупанти у полоні, але повернули. З ним він повернувся додому.
Жанна розповіла, що чоловік після полону повернувся майже сліпий (одне око бачило 10%), він також схуд на 45 кг, втратив 18 зубів… Але любов та підтримка близьких зробила своє. Олег якийсь час лікувався, а нині знову в строю.
Пара обвінчалась у шпиталі. Жанна навчилась збирати дрони й допомагає військовим. Разом подружжя Тислюків робить все можливе, щоб наближати разом Перемогу України.
Читайте також: У мерії влаштували благодійний бал для випускників і дітей полеглих захисників
Нагадаємо,