Родина Нестайків пережила Голодомор та часи радянських випробувань – коли Всеволод був ще трирічною дитиною, батька репресувало НКВС за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА. Мама-педагог переїхала до Києва аби мати змогу вижити з двома дітьми. Мешкали спочатку в школі, потім на зйомних квартирах. Біографи кажуть, що жінка з дітьми так і не мала власного житла. В часи Другої світової та німецької окупації, мама Всеволода відкрила підпільну школу, де її 11-літній син навчався з іншими дітьми.
Його дідусь був відомим громадським діячем, деканом і парохом Української Греко-Католицької церкви у Бучачі. Подейкують, що саме від нього, хлопець успадкував чудове почуття гумору.
Після школи Всеволод вступив до Київського університету ім. Шевченка. Після закінчення навчання в університеті, працює в журналі “Дніпро”, видавництві “Молодь”. Потім стає завідувачем видавництва дитячої літератури “Веселка”. А в 1956-му побачила світ його перша книжка “Шурка і Шурко”.
«Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше», – ділився згодом Нестайко.
у творчому доробку письменника більше 40 творів: оповідань, повістей, казок, п’єс. В 2010 році письменника нагородили Орденом князя Ярослава Мудрого, в містечку Дружівка на Донеччині є бібліотека, яка була названа, за рішенням дітей на його честь. Останній твір письменника “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки” вийшов у 2009 році.
Нагадаємо, навесні волонтери передали понад 500 навчальних книг у Військовий інститут КНУ Шевченка.