Історію трансплантації і донорства розповіли в Українському центрі трансплант-координації.
46-річний киянин керував мотоциклом і потрапив у ДТП. Швидка оперативно доставила його до Олександрівської клінічної лікарні, але, попри зусилля медиків, врятувати чоловіка не вдалося – травми були несумісні з життям. Лікарський консиліум констатував у пацієнта смерть мозку.
Ще за життя чоловік обговорював з родиною можливість стати донором після смерті. Родина вирішила порадитися ще й з братами померлого, аби врахувати їхні думки і релігійні настанови.
Рішення, яке вони прийняли спільно, дало змогу подарувати надію на повноцінне життя чотирьом людям.
Того ж дня у столиці відбулося чотири трансплантації: у Інституті серця пересадили серце 56-річному чоловіку, трансплант-команда Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова пересадила печінку 24-річному пацієнту-військовому та нирку 34-річному чоловіку. Ще одну нирку трансплантували 17-річному юнаку у Київському міському центрі нефрології та діалізу. Усі пацієнти уже проходять період реабілітації.
Фахівці говорять, що як і християнство, іслам не забороняє посмертне донорство і трансплантацію. Бо порятунок життя в обох релігіях є однією з найбільших цінностей. Три роки тому Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій підтримала необхідність розвитку трансплантації і популяризації донорства, як акту милосердя, яке рятує життя. Під час похоронної процесії родина померлого киянина повідомила всім присутнім: «Він помер, але його серце б’ється».
Так, у Львові посмертною доноркою для 4-х людей стала мама семінариста. Тоді майбутній священик погодився на донорство і сказав: «Якщо це можливо, нехай інші живуть». У Іспанії, де трансплантологія розвинута найкраще в Європі, на храмах висять таблички з написами: «Богові потрібна лише душа, органи лишіть на землі».
До слова, в інституті Шалімова з’явився найновіший 3D мікроскоп з 26-кратним збільшенням зображення.