У 2022 році Вікторія отримала премію IWMF “Мужність у журналістиці” після того, як навесні потрапила в полон до ФСБ РФ у Бердянську. Тоді вона провела у полоні 10 діб. Журналістку допитували, підозрюючи у шпигунстві, і відпустили лише після згоди записати на відео заяву, що вона не має претензій до російської спецслужби.
Вона є авторкою серії репортажів для Радіо Свобода. Також вона співпрацювала з hromadske, “Українською правдою”, “Українським радіо”, “UA:Перший”, “Цензор.нет” та з Міжнародним фондом жінок, які працюють у ЗМІ (IWMF).
Вікторія Рощина писала про кадирівців, які воюють проти України, про обстріли Харкова, про захист Бахмута, про українських лікарів у Лисичанську, про зруйнування ТЦ Амстор у Кременчуці.
Видання “Ґрати” посилаючись на лист, який російське міністерство оборони надіслало батькові Вікторії, пише, що смерть журналістки настала 19 вересня. У листі також зазначається, що тіло Вікторії Рощиної повернуть “українській стороні в рамках обміну тілами затриманих осіб”.
Наразі Офіс генпрокурора смерть журналістки розслідує як воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством.
Передісторія
Вперше Вікторію Рощину російські спецслужби затримали 16 березня 2022 по дорозі до Маріуполя і відправили до окупованого Бердянська. 22 березня ФСБ відпустило її, знявши відео, що журналістка не має претензій до спецслужб росії. 3 серпня 2023 року вона, перебуваючи на окупованій території, зникла зі зв’язку. Лише у травні 2024 року у РФ вперше підтвердили, що утримують її в полоні.
Батько Вікторії Володимир Рощин стверджував, що для Вікторії журналістика – найважливіша річ у житті.
Після першого полону я просив її зупинитися, казав: “Віко, я платитиму твою зарплату, тільки, будь ласка, не йди на фронт”, але вона була тверда, невпинна – не могла припинити висвітлювати для своїх читачів новини з окупованих територій”, – розповів він.
Офіційно про смерть Вікторії у російському полоні повідомив 10 жовтня представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими в Україні Петро Яценко.
Про обставини смерті Рощиної, за його словами, поки говорити зарано, їх встановлюють.
Вікторія Рощина, так само як і всі українські журналісти, зараз у нас числиться в російському полоні – близько 25 українських журналістів. Є також ті, які вважаються зниклими безвісти… Робота щодо всіх них ведеться. І власне, робота щодо звільнення Вікторії так само велася, і те, що її переводили із Таганрога до Москви – це був етап її підготовки до звільнення”, – сказав Яценко.
Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що має підтвердження загибелі журналістки від російської сторони.
За даними правозахисників з Медійної ініціативи за права людини, росіяни утримували Вікторію в слідчому ізоляторі №2 Таганрога Ростовської області РФ та у виправній колонії №77 в окупованому Бердянську Запорізької області, де до полонених застосовують тортури.
Надзвичайний та повноважний посол Великої Британії в Україні Мартін Гарріс заявив, що новина про смерть української журналістки Вікторії Рощиної у російському ув’язненні підкреслює цілеспрямовані атаки російського режиму на свободу ЗМІ в Україні та за її межами.
Жахлива звістка про смерть 27-річної Вікторії Рощиної, однієї з 30 українських журналістів, які перебувають у російському полоні. Висловлюю щирі співчуття її родині, друзям та колегам. Ця новина Ця новина підкреслює цілеспрямовані атаки російського режиму на свободу ЗМІ в Україні та за її межами”, – написав у соцмережі X. Мартін Гарріс.
У коментарі журналістам “Суспільного” представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов повідомив, що Вікторія Рощина була у списках на обмін. «Її повернення було погоджене і остання інформація, яка відома, її етапували до “Лефортово» з метою підготовки повернення додому”, – повідомив Юсов.
Раніше у міжнародній правозахисній організації “Репортери без кордонів” (RSF) повідомляли, що понад 100 українських та іноземних журналістів, акредитованих в Україні, постраждали від початку повномасштабного вторгнення Росії. За даними організації, двоє українських журналістів, Вікторія Рощина та Дмитро Хилюк, вважаються зниклими безвісти в Росії. Щонайменше 12 журналістів затримані на окупованих російськими військами територіях України.
Якою Вікторію запам’ятали колеги?
На думку журналістів, Вікторія була віддана своїй професії, дійсно жадала правди і справедливості.
Виконавчий директор Громадське радіо Кирило Лукеренко згадує, що Вікторія була з Громадським радіо у 2022 році зовсім короткий час. За два з половиною місяці зробила до двох десятків репортажів.
Вона завжди була там, де справжні події. У неї яскраві фото і тексти, які давали ясне уявлення про те, що дійсно відбувається. Вона любила героїв своїх репортажів, вміла розмовляти з кожною і кожним. І це видно з її фото, її герої живі. Вона постійно ризикувала і ми за неї дуже переживали. Переконати її бути обережнішою було неможливо. Мені здається, що вона розуміла ризик як складову чесної розмови про війну. Можливо вона вважала, що особистий ризик дозволяє краще зрозуміти військових чи біженців, усіх тих десятків і сотень людей, кого вона зустріла на війні. Українські журналісти і журналістки дуже часто працюють на кілька видань, і тому кожна така біда одразу заторкує максимально велику кількість колег. Цього року Громадське радіо втратило трьох своїх колег, котрі співпрацювали з нами або раніше, або і на момент загибелі. Ми про них дуже добре пам’ятаємо”, – прокоментував Кирило для “Жінки в медіа”.
Головна редакторка Українська правда Севгіль Мусаєва, говорить, що головна характеристика Вікторії – сміливість. Про цю її рису говорять всі, хто хоч раз з нею перетинався в роботі.
Вона бралася за найважчі теми, найризикованіші відрядження. Могла зникнути на два тижні, а потім пропонувала матеріал про життя людей в окупації. Для неї важливо було розповідати історії українців, які залишилися на непідконтрольних територіях, давати їм голос, проходити з ними шлях. І це про неймовірну людяність. Її тексти про дорогу життя у Василівці, де вона 10 днів провела з іншими українцями, які вибиралися з окупації, про хлопців з Бердянська, яких вбили росіяни і не віддавали їхні тіла близьким, про депортацію дітей, – залишаться в моїй пам’яті назавжди”, – поділилася Севгіль.
Головна редакторка hromadske.ua Христина Коціра написала у своїй сторінці на Facebook:
Віка була самотнім метеликом, що летів на вогонь. Її неможливо було зупинити. Я намагалася. Мало намагалась, мабуть. Сьогодні в Інституті журналістики студенти запитали мене, чи були випадки, коли редакція забороняла журналістам кудись їхати. Я розповіла про Віку Рощину. І про те, як наші заборони її не стримали, і як вона потрапила в полон. Після зустрічі я вийшла на вулицю, вийняла телефон і прочитала, що Віки більше нема. росіяни вбили її в полоні. Якби дізналася про це раніше, розповіла би майбутнім колегам не лише про те, що журналістика дає журналісту дуже багато крутих людей. Але й про те, що дуже багато забирає. Бо твоє коло спілкування – ті, хто першими лізуть на барикади. Тому під час війни будь готовий, що смерті падатимуть тобі на голову, як каштани з дерева восени. А це дуже боляче. Дай Бог десь там Віці буде добре. І десь там вона знайде спокій”.
Керівниця агенції журналістських розслідувань Слідство.Інфо Анна Бабінець згадує, що Вікторія прийшла до них у 2017 році і сказала, що хоче робити розслідування. І зробила круту історію про те, як зникали бюджетні кошти, призначені переселенцям.
Втім, її буремна натура потребувала більшої динаміки, ніж можуть дати класичні розслідування, і далі вона попрацювала, здається, в усіх провідних медіа – Громадське, Суспільне, УП… Віку неможливо було зупинити, кажуть колеги, які працювали з нею вже під час повномасштабного вторгнення. Її жага робити журналістику, робити неможливе перемогла інстинкт самозбереження. І росіяни вбили її. Спочивай з миром, Віко”.
Редакторка і ведуча програми про полонених на Громадському радіо Анастасія Багаліка говорить, що смерть Вікторії Рощиної може носити насильницький характер. Хоч її смерть можуть видавати як таку, що настала через голодування журналістки, Анастасія припускає, що таке малоймовірно.
З’явилася інформація, що Вікторію везли етапом в Москву для подальшого обміну. Я думаю, що це важлива деталь, яка дасть нам змогу правильно розставити акценти. Віка не померла в полоні. Її вбили в полоні росіяни. Ще належить з’ясувати, що саме і як сталося. Але можу сказати спираючись на значний досвід спілкування зі звільненими з полону, що тих, кого готують до обміну, переважно не доводять до виснаження і не дають довести себе до виснаження. Є багато свідчень колишніх полонених, що перед обміном їх, наприклад, могли краще годувати. Так, наприклад, один зі звільнених військовополонених розповідав, що їм давали їсти макарони з маслом і це була така розкішна їжа, якої в полоні не було ніколи. Тож я припускаю, що те, що Вікторія оголошувала голодування в полоні не означає, що це голодування і стало справжньою причиною її загибелі. Звісно, що це виключно припущення”, – поділилася думками Анастасія.
Журналістка Юліана Скібіцька написала, що дуже страшно від того, що росіяни скоріш за все не понесуть покарання ні за смерть Віки, ні за інші тисячі смертей.
З Вікою Рощиною ми працювали на Гро. Не можу сказати, що дружили — так, колеги, привіт-привіт, здається, один раз навіть разом працювали на якійсь зйомці. Віка не була близькою мені людиною. Але її смерть — це щось, що я ніяк не можу вкласти у себе в голові. Що, просто що треба було робити з молодою людиною, щоб вона померла на етапі? Що взагалі блять відбувається? Який етап, чому, в якому статусі була Віка? Жодних відповідей зараз і дуже страшно, що і ця смерть, як і тисячі інших смертей залишаться непокараними”.
Медіаменеджерка, співзасновниця Лабораторії суспільного інтересу Ангеліна Карякіна написала, що Віка не могла померти, її вбив полон.
У всіх, хто працював з тобою є історія, як ти зривалася то на суди, то на протести, то на захоплення Укрпошти у Харкові в канун Нового року. У всіх є історія, коли приходиш в офіс, а ти звідти ще не йшла. Для тебе не було нічого цікавішого і важливішого, ніж журналістика. Це не про працездатність, це про фанатичність, із якою ти працювала, жила. Тому напевно найкращим, що ми можемо зробити, це дізнатися, над чим ти працювала перед захопленням у полон і закінчити твою працю. Перед цим, звісно, дізнатися, що з тобою сталося. Що вони з тобою зробили”.
Декілька матеріалів Вікторії Рощиної можна подивитися: Радіо Свобода та Слідство Info.
Дивіться також: Росіяни вбили відомого українського фотожурналіста та документаліста Макса Левіна