Затоплення берегів не є наслідком воєнних чи інших дій
В Україні на берегах більшості річок, що втікають до Дніпра, є забудови з незаконним використанням прибережних водоохоронних зон та розорювання, каже очільниця Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Екологічні явища, які вже не вперше спостерігають в регіоні, можна було очікувати, а ймовірні наслідки враховувати заздалегідь під час містобудівного планування.
«Експерти, які досліджують, зробили висновок, що це не паводок, а звичайна весняна повінь, яка приходить кожної весни. Просто обсяги і масштаби наслідків є різними. Взагалі-то це закономірний процес, який не можна назвати неочікуваним або таким, що виходить за межі звичайних погодних умов», – говорить Тетяна Тимочко.
Водночас, збільшення кількості води в річках є наслідком світових екологічних змін, які спостерігають в останні десятиліття:
«Дослідження американських вчених свідчать, що весна наступає щороку раніше починаючи зі спостереження 20 років тому. І настання весни (потепління) призводить до масового танення снігу в тих місцях, де він був. В цьому році не було в нас багато снігу, але весняні опади, які спостерігаємо, призводить до підняття рівня води в річках і виходу за межі русла, в заплаву. Спускають воду в водосховищах, і відсутність скоординованих дій можуть призвести до підтоплень», – пояснює Тимочко.
У частині населених пунктів Київщини підтоплення дворів стається через руйнування дамб та мостів. Зокрема, екологи помітили, що у найбільше постраждалих Вишгородському, Броварському та Бориспільському районах через це відбулося затоплення низьких ділянок і заплав, де знаходяться житлові будинки.
«Ми бачимо по картах значний ріст рівня води в верхньому Дніпрі. Тут треба говорити і про якість гідротехнічних споруд, таких як дамби або якість мостів, переходів, які в Україні мають досить великий термін експлуатації. І за дужками кажу, що дуже часто в нас відбувається забудова, зокрема, приватна, з порушенням законодавства та дотримання охоронних зон або в межах заплави люди будуються. І довгі роки можуть жити абсолютно спокійно, а таке підняття рівня води призведе до збитків».
Забудова заплави річок – причина порушення течій
Легенями річок називають заплаву – це частина долини водойми, яка перебуває дещо вище рівня води та може час від часу дещо затоплюватися під час повені. Коли заплава розорана чи забудована, під час сходження води після повені в водойму потрапляє сміття та побутові речі, а люди рахують збитки від свого майна, зруйнованого через перебування на непридатній для заселення території.
З плану Києва за 1929 р. можна побачити, що заплава Дніпра входить до складу Петровського, Центрального та Ленінського районів – там не було забудови.
Однак ще в ті часи почали будувати заплавні села та слобідки. А також шукали шляхи, як захистити від повені села на лівому березі річки. І затоплення відбувалися.
Навіть хотіли на Трухановому острові (де жили люди) побудувати дамбу. Більш виграшним все ж бачили можливість підсипати острів до висоти, яку не затопить в разі повені. Зупинило те, що дамбування Труханового спричинило б спрямування всього потоку весняних вод до правого берега. А та, в свою чергу, могла б знести частину Подолу та мосту ім. Бош.
Зрештою, населення з острова відселили та зробили на Трухановому зелену зону.
У роки незалежності України ризики підтоплень житла зросли
Заплави Дніпра почали активно страждати від забудов. Зокрема, внаслідок рішень Київради у 2004-2009 рр.
За 5 років було змінено цільове призначення на забудову в межах заплави Дніпра. Зведення об’єктів для житла та бізнесу дозволили на таких ділянках біля водойм:
- узбережжя затоки верблюд та озера Редькіне,
- коса Оболонської затоки та затоки Собаче гирло,
- все урочище Горбачиха,
- узбережжя Микільської слобідки та Венеціанського острова,
- ділянки Оболоні вздовж озер Опечень,
- ділянка заплави на північ від Видубицького озера,
- район озера Біле на Позняках,
- район Березянківської Набережної,
- половина урочища Покал,
- весь Галерний острів,
- північна частина острова Жуків (без огляду на існуючий тамзаказник).
Також під котеджну забудову депутати Київради роздали усю південну половину острова Жуків та територію заплави біля озера Відро на північ від ботанічного заказника загальнодержавного значення «Лісники», фрагменти Осокорківських лук на південь від озера Тягле та інші ділянки.
Як не важко здогадатися – усі ці території є потенційними кандидатами на затоплення під час весняних повеней. Залежить тільки, коли саме, та за яких погодних умов.
Зберігати заплави сучасникам таки вдалося
Хоч після 2009 року забудовникам все ще вдається протягувати через Київраду проекти під зведення нерухомості в межах заплав Дніпра, відбулося ряд позитивних зрушень для збереження непорушною зеленої зони.
Природоохоронець, біолог та громадський діяч Іван Парнікоза помітив ряд рішень на користь довкіллю, ухвалених задля збереження зелених зон на берегах Дніпра та територій природного розливання річки в випадку весняних повеней.
У 2013 році Парнікоза розробив концепцію створення Національного природного парку «Дніпровські острови».
Він розповідає, що з 2015 до 2020 рр. в межах заплави Дніпра у Києві створено низку нових об’єктів природно-заповідного фонду. Звичайно, ці рішення не призведуть до знесення того, що вже було набудовано за попередні роки, однак дозволить принаймні зберегти ті території, які залишилися.
Так, в межах заплави у 2017 р. створено ландшафтний заказник місцевого значення «Радунка». А у 2019-2020 рр. на заплаві шляхом співпраці Київського еколого-культурного центру з екологічною комісією Київради створено ландшафтні заказники місцевого значення:
- «Труханів острів» (2019 р.),
- «Осокорківські луки» (2019 р.),
- «Озеро Тягле» (2019 р.),
- «Троєщинські луки» (2020 р.),
- «Озеро Редькино» (2020 р.),
- «Затока Наталка» (2020 р.),
- «Деснянські луки» (2020 р.)
- «Конча-Заспа» (2020 р.).
У Києві тренують рятувальників на випадок більшого зростання рівня води
На відміну від жителів області, у столиці поки не було потреби евакуйовувати мешканців на човнах чи виносити на плечах з помешкань пересуваючись ледь не по пояс у води. Тим не менш, зважаючи, що пік повені очікують на 22 квітня, рятувальники відпрацьовують на всякий випадок навички.
Як розповідав кореспондент «ВК» на території Білорусі, де повінь почалася на майже 2 тижні раніше, повідомляють про значне зниження рівня води в річках. Там випало в 2 рази більше опадів, ніж зазвичай у подібні періоли навесні. У Прип’яті, що впадає в Київське водосховище, а далі в Дніпро, рівень води підвищений, але і тут гідрологи мають позитивні прогнози. Український гідролог Віктор Вишневський повідомив, що вочевидь, рівень води у Прип’яті підніматиметься ще кілька діб на 3-5 см.
Після вихідних вода на території Києва піде на спад. А от в Київській області у тих населених пунктах, де стоїть до 2 метрів води на полях, аграріям доведеться зачекати.
Генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота щодо стану станцій в умовах повені дав оптимістичний прогноз:
«Гідроелектростанції на Дніпрі здійснюють пропуск весняної повені через затвори водорозливних гребель. Найближчим часом суттєвого збільшення припливу води не прогнозується», – сказав Сирота станом на 19 квітня.
Нагадаємо, вранці рівень води у Дніпрі в межах столиці складав 9 343 см за Балтійською системою. Це на 7 см менше, ніж минулої доби. В той же час у місті оголошений помаранчевий рівень небезпеки.
Про причини підтоплення «Великому Києву» розповідала колишня керівниця Держводагентства України Ірина Овчаренко.
Зранку 19 квітня у Києві розпочались навчання сил цивільного захисту для оперативного виконання завдань під час повені. Це пов’язано з підвищеним масштабом весняного водопіллям та збільшенням рівня води у річці Дніпро. Усього залучено понад 120 осіб.