Так, у 2008 році жінка на ім’я Лінетт Ґіллард брала участь у британському шоу Deal or No Deal. Вона зізналася, що мріє про дитину, але не має коштів на процедуру ЕКЗ. Вона програла і повернулася додому ні з чим. А вже наступного дня на її рахунку з’явилися 15 тисяч фунтів. Без підпису.
Легенда музики Джорж Майкл пішов із життя на Різдво 25 грудня 2016 року. І лише тоді світ дізнався правду: роками він таємно віддавав мільйони — за однієї незмінної умови — ніхто не мав знати, що це був він. Йому було тільки 53.
Світ оплакував голос пісень Faith, Careless Whisper, Freedom. Звідусіль лунали слова про його талант, музику, вплив на культуру. А люди — зовсім незнайомі між собою — почали виходити з тіні зі спогадами. Про гроші, які з’являлися саме тоді, коли їх найбільше потребували. Про відомого чоловіка, який допомагав тихо й наполягав на повній таємниці.
Історія за історією відкривала світу людину, якої публіка майже не знала.
У 2008 році жінка на ім’я Лінетт Ґіллард брала участь у британському шоу Deal or No Deal. У прямому ефірі вона зізналася, що мріє про дитину, але не має коштів на процедуру ЕКЗ. Вона програла і повернулася додому ні з чим. А вже наступного дня на її рахунку з’явилися 15 тисяч фунтів. Без підпису. Без пояснень. Саме та сума, яка була потрібна.
Лише після смерті Джорджа Майкла вона дізналася правду: він дивився програму, почув її історію і вирішив здійснити її мрію — за умови, що вона ніколи не дізнається, хто саме допоміг. Сьогодні в Лінетт є дитина — тому що хтось обрав доброту замість визнання.
І це була лише одна з багатьох історій.
Працівники притулку для бездомних згадували чоловіка на ім’я «Пол», який щороку на свята приходив волонтерити: роздавав їжу, розмовляв із тими, кого зазвичай не помічали. Він одягався просто, уникав камер і завжди йшов тихо. Цим «Полом» був Джордж Майкл — один із найбагатших музикантів Великої Британії.
Щороку на Великдень на рахунках дитячих благодійних організацій по всій країні з’являлися 100 тисяч фунтів. Анонімно і регулярно. Після його смерті всі нитки зійшлися до нього.
Одна жінка плакала в барі — борги з’їдали її. Джордж сидів неподалік, почув розмову, виписав чек на 25 тисяч фунтів і попросив бармена передати його після того, як він піде. Без імені. Правду жінка дізналася лише згодом.
Він оплачував лікарняні рахунки незнайомців. Платив за навчання студентів. Десятиліттями підтримував програми боротьби з ВІЛ.
Коли його мати проходила лікування від раку, медсестри NHS ставилися до неї з винятковою турботою. Після її смерті Джордж організував безкоштовний концерт у лікарні — тільки для медперсоналу. Це був його спосіб сказати «дякую».
Його менеджер згадував суворе правило Джорджа щодо благодійності: «Якщо преса дізнається — я припиню». І він дотримувався цього.
Після його смерті з’ясувалося: за життя він віддав десятки мільйонів фунтів — здебільшого анонімно, здебільшого тим, хто ніколи не знав свого благодійника.
Джордж Майкл помер на Різдво — у день, який для нього мав особливий сенс, день, коли він роками тихо дарував іншим. І лише після смерті з’ясувалося: він увесь цей час був справжнім Санта-Клаусом — тим, хто приходить уночі, залишає дари і йде без сліду.