Про це ідеться у дописі професора, дерматолога, дерматоонколога Ольги Богомолець Olga Bogomolets.
До лікарні тепер госпіталізуватимуть за новими правилами, адже МОЗ затвердило нові правила госпіталізації, які вже набули чинності. Ідеться про те, щоб пацієнти, які можуть безпечно лікуватися амбулаторно, не займали місця у стаціонарі. А лікарні могли приділити більше уваги тим, хто справді потребує цілодобового медичного нагляду.
Госпіталізація буде обґрунтованою, якщо одночасно:
- є медичні показання;
- необхідне лікування або втручання неможливо провести амбулаторно;
- визначений активний план лікування.
На переконання Ольги Богомолець, затверджені зміни впроваджуються в системі, яка точно не готова до них.
Спочатку ми роками спостерігали скорочення та реорганізацію районних лікарень. Менше ліжок. Менше відділень. Менше можливостей отримати допомогу поруч із домом. Тепер людям кажуть: лікуйтеся амбулаторно. Але амбулаторно — де саме? У країні, де не всюди можна швидко зробити КТ чи МРТ. У країні, де сімейний лікар часто має тисячі пацієнтів. У країні, де медики працюють на межі виснаження, – говорить Богомолець.
Медицина розвинених країн справді рухається до скорочення зайвих госпіталізацій, і це правильний шлях, доводить професорка. Але там спочатку створили потужну систему позалікарняної допомоги. В Україні, за її словами, спочатку забирають можливість госпіталізувати, а вже потім починають думати, чим це замінити.
Хто буде розбирати конфлікти між пацієнтом і лікарем? Коли людина переконана, що їй потрібна лікарня, а лікар змушений пояснювати, що критерії не дозволяють госпіталізацію. Хто буде вислуховувати скарги? МОЗ? НСЗУ? Їм байдуже, і ми це розуміємо. А хто буде брати на себе відповідальність за помилки системи? Хто буде захищати лікаря, якщо стан пацієнта погіршиться через кілька годин після відмови?, – зауважує Богомолець.
Відома лікарка не виступає проти стандартів, але виступає проти ситуації, коли реформи впроваджують швидше, ніж створюють умови для їхньої безпечної роботи. На її думку, будь-який наказ можна написати на папері, але відповідати за його наслідки доведеться людям і лікарям, які цей наказ не писали і не підписували.