“Cвято встановлене на спомин події прийняття Спасителем Хрещення від Іоана Предтечі у водах Йордану. А Богоявленням його називають тому, що під час Хрещення Господа Ісуса Христа Бог явив Себе у Трьох Іпостасях – Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, а Бог-Отець промовив з небес: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління»”, – повідомляють у ПЦУ.
Зазначається, що освячення води на Богоявлення (народна назва Водохреща) є унікальним, бо звершується за Чином великого освячення води лише двічі на рік. В інший час, впродовж року освячення Церквою води називають малим водосвяттям.
“Унікальність Чину великого водосвяття вирізняє її, через що саме цю богоявленську (хрещенську, йорданську) воду ми звемо великою агіасмою, тобто великою святинею. Чин великого освячення води звершують двічі: у Навечір’я Богоявлення (5 січня) та в саме свято Хрещення Господнього (6 січня)”, – кажуть в ПЦУ.
“Освячена вода – не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості для тих, хто з вірою її приймає. Немає потреби запасатися багатьма літрами великої агіасми, бо не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл. З твердою вірою, відкритим серцем і чистою душею навіть крапля агіасми може освятити людину”, – зазначають в ПЦУ.
Не стрибати на Богоявлення в ополонки закликали жителів столиці в КП “Плесо” – з причини відсутності можливості забезпечити безпеку в умовах війни. Проте зазначили, що для тих, кому дуже захочеться пірнути все ж прибрали територію пляжів.
Буде цікаво дізнатися, як за часів Київської Русі хрестилися у Дніпрі жителі Києва. До того містяни були язичниками та вклонялися божку Перуну, приносили ідолам данину. Вважали, що купання в річці влітку на Купала зцілює від недуги, і щоб очиститися, стрибали через багаття та приносили в жертву білого півня – птаха, що зустрічає світанок. В той час і сам Володимир був язичником, мав багато жінок і 800 наложниць у Вишгороді, Білгороді та Берестові, дітей від різних дружин – синів і дочок.
Після власного навернення у християнство Володимир вирішив охрестити і киян та замість поклоніння божкам пощирити шану єдиного Бога, культуру та пошану до цінностей християн – які були в єдиному шлюбі та шлюбували вірністю.
Володимир зніс усіх поганських кумирів, а Перуна прив’язали до кінського хвоста, били палицями і спустили в Дніпро. А наступного дня князь повелів йти хреститися всім киянам. Володимир із синами в супроводі грецьких священиків і сила силенна містян зібралися біля Дніпра та охрестилися.
Після цього Володимир збудував у Києві 400 християнських храмів, розвивалися ремесла та торговельні зв’язки. З Візантії прийшли нові види монументального мистецтва – мозаїка, фреска, іконопис. Згодом з християнством прийшли до Києва і школи для майбутніх правителів, де вчилися письму та господарюванню. В малих киянах намагалися розвивати фізичну силу, спритність і здатність захищатися від ворогів.