Історію, яка почалася понад 15 років тому, і яка була та залишається класичним прикладом тоталітарних рішень влади, нехтування правами громад, безглуздого розтрачання бюджетних коштів.
Цікаві події розгортаються на ділянці ВКАД між Одеською та Новообухівською дорогами (ділянки М-05 та Н-01). У містобудівній документації державного рівня цієї ділянки ніколи не було і досі немає. Бо у 2005 році дорогу відвели від Козина, аби вона не заважала можновладцям спокійно жити на роздерибанених землях. І намалювали цей відрізок автобану на землях інших громад Київщини, звичайно, не питаючи їхньої думки. Таке свавілля влади шокувало і обурило всі громади, яким «дістався» відведений від Козина шматок дороги.
Якщо Зеленський всерйоз взявся за Велику кільцеву, то логічно було б доручити учасникам процесу переглянути напрямок, який майже два десятиліття припадав пилом, відкоригувати його згідно із тим, як змінилося передмістя столиці за ці роки, провести обговорення з експертами, екологами, громадами і вже потім проєктувати та будувати. Натомість у 2020 році Офіс Президента направив до «Укравтодору» листа з вказівкою пришвидшити будівництво кільцевої. Партія сказала, і всі побігли виконувати, взявши старий напрямок, не зважаючи на закладені в ньому ризики: порушення діючого законодавства і прав громад, та неабияку шкоду для довкілля і людей. Будівництво великої кільцевої дороги все більше нагадує сталінські п’ятирічки.
Витівки можновладців, за які заплатимо ми
У лютому 2002 року було затверджено Генеральну схему планування території України і в ній вже була столична кільцева. Південна частина ВКАД, яка є складовою частиною міжнародних транспортних коридорів проходила навколо Києва із мостовим переходом через Дніпро у Козині. Саме ця Генсхема була і досі лишається єдиною містобудівною документацією державного рівня, де присутня ВКАД.
Однак це не завадило у 2005 році без особливого розголосу змінити напрямок обвідної дороги. За період з 2002 до 2005 року землі в дорожньому коридорі у Козині перейшли до приватних власників, а мостовий перехід перекинули до Українки, відвівши кільцеву подалі від маєтків Козина.
Що ж відбувалося далі? Після зміни влади винуватців дерибану покарали, а напрямок дороги повернули на місце? У будь-якій цивілізованій країні так воно і було б, але не у нас.
Натомість, Київська Облдержадміністрація затвердила новий напрямок дороги протоколом від 17 липня 2007 року, а у січні 2008 року дорога з’явилася і у розпорядженні Кабінету Міністрів. І сьогодні маємо таку ситуацію, що у Генсхемі вказаний один напрямок дороги між Одеською та Новообухівською трасами, а будувати збираються зовсім по іншому – в обхід Козина.
Мінуси нового напрямку очевидні:
- він піддає негативному впливу дороги незрівнянно більшу кількість людей, аніж в Козині;
- він збільшує протяжність дороги із 130 до 213 кілометрів і значно здорожчує будівництво. Економіку додаткових 100 км для водіїв узагалі ніхто не рахував;
- вартість мостового переходу в Українці (4,9 км), вочевидь, буде значно вищою, аніж була б у Козині (2 км);
- тепер дорога планується через ділянки зі складним ландшафтом – гори, торфовища, а також – прямісінько через села по людських домівках ;
- новий напрямок проходить у небезпечній близькості до важливих об’єктів, таких, як частини ПВО, або ж техногенно небезпечний полігон побутових відходів у Підгірцях, де хисткі гори сміття вже перевалили 100 метрів у висоту.
Уявімо на мить, якщо від двигтіння і вібрацій естакади, щось вибухне в частинах ПВО, або на село обрушиться гора сміття. Чи не завеликі жертви через небажання нинішньої влади розглянути доцільність рішень 15-річної давності?
За витівки можновладців і за халатність інституцій платити будуть українці, адже державних грошей не буває, є лише гроші платників податків.
Як місту Українка нав’язували «Дорогу життя»
У 2007 році тодішня голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Віра Ульянченко швиденько провела презентацію дороги по районах. У квітні 2007 відбулася презентація на сесії Обухівської райради. Щоправда, місцеві ради, м’яко кажучи, готовими до цього не були, бо матеріалів Великої Кільцевої їм узагалі не надіслали.
Про це багато писав активіст з міста Українка Олег Донський. Олега без перебільшення можна назвати «літописцем ВКАД на Південному напрямку», адже він відстежував розвиток подій навколо дороги 15 років. У своїх дописах на Фейсбуці Олег згадує, що Українка також не отримала жодних документів по Великій Кільцевій, хоча тоді вже мостовий перехід планувався саме через Українку.
Презентація ВКАД в райраді Обухова відбувалася наступним чином. Сесію раптово затримали, до зали зайшла тодішня очільниця КОДА Віра Ульянченко з представниками «Укрдіпродору» і неочікувано для всіх присутніх провела презентацію, як вони тоді казали «дороги життя».
Запитання редактора місцевої газети «Дніпровський проспект» про те, чи доцільно пускати автобан через Українку, коли місто і так потерпає від Трипільської ТЕЦ і чи не зашкодить це все туристичній інфраструктурі в районі річки Стугна поставило Ульянченко в ступор. Вона сказала, що все це ще буде узгоджено на спеціальних комісіях.
Незадовго після презентації, без всяких узгоджень служба автомобільних доріг видала завдання на розробку ТЕО мостового переходу біля Українки, навіть не повідомивши про це владу міста. Міський голова Українки вимагав погодження із громадою та владою міста. Йому пообіцяли, що якщо він підпише протокол генерального напрямку, то питання про віддалення дороги на 3-4 км від міста неодмінно буде розглянуте. Але обіцянку не виконали.
Після цього у вересні 2008 року в Українці пройшов референдум, де 92% учасників проголосували за винесення дороги на кілька кілометрів далі від міста. Державна влада проігнорувала результати референдуму. Якийсь час місто ще намагалося виборювати свої права, але безуспішно і у 2013 році Кабмін Азарова затвердив ТЕО мостового переходу біля Українки.
Історія кільцевої дороги і мостового переходу в Українці сумна і повчальна. Місто не виступало проти дороги, громада лише хотіла скористатися своїм законним правом на участь у прийнятті рішень і вимагала віддалити автобан на 3 кілометри від туристичної зони. Всі їхні вимоги буули проігноровані владою.
Тепер в частині міста, де традиційно відпочивали городяни, буде розташовано будівельний майданчик. Так «дорога життя» забрала у мешканців Українки одну із улюблених рекреаційних локацій.
«Україна імплементувала у законодавство демократичні процедури, – каже Олег Донський, – а ментально наша влада залишається владою з радянським тоталітарним менталітетом. Влада зверхньо ігнорувала і продовжує ігнорувати право людей на участь у прийнятті рішень, право на безпечне життя та довкілля.». Олег переконаний, що історія ВКАД, це не лише питання екології, ще і питання світогляду.
Великі Дмитровичі. Маєте сміттєвий полігон під боком, то нате вам ще автобан в селі!
Після 2007 року, коли КОДА затвердила новий напрямок великої обвідної дороги, у тому числі прямісінько через село Великі Дмитровичі, за 100 метрів від житлових будинків, у сільському клубі відбулися збори громади. Мешканці Дмитровичів, які були на тому зібранні пригадують, що громада не захотіла бачити у своєму селі автобан.
За всі наступні роки думкою громади ніхто не поцікавився. Тут треба сказати, що саме у Дмитровичах і знаходиться чи не найскладніша з’єднувальна ділянка. Адже тут збираються втручатися у природній ландшафт – руйнувати гору висотою біля 100 метрів, під якою розташувалася вулиця Підгірна і будинки.
Від Дмитровичів до сміттєвого полігону №5 у Підгірцях – кілька кілометрів. Пагорби, що тягнуться від Підгірців до Безрадичів, слугують природнім бар’єром для поширення ядучого смороду від сміттєвого полігону, а також, ймовірно, слугують вододілом, який не дає небезпечному фільтрату з полігону просочуватися до Дмитровичів і далі. Фільтрат вже отруїв землю і воду у Підгірцях, Ходосівці. З огляду на такі екологічні ризики, втручатися у ландшафт та зрізати будь-яку з цих гір, з точки зору безпеки людей, було б вкрай нерозумно. І без залучення екологів та фахівців із Міністерства захисту довкілля тут ніяк не обійтися.
З гори естакада має спускатися на торфовища, де зараз люди проклали вело та пішохідні маршрути, облаштували озера для купання та риболовлі. Вся з’єднувальна ділянка – це естакада 30 метрів заввишки, на торфовищах дорога ніде не спуститься на землю. Вартість будівництва дороги на сваях на хистких торфяниках буде космічною.
На гірському пасмі, яке простяглося уздовж торфовища від Підгірців через Дмитровичі аж до Безрадичів знаходиться один з небагатьох лісистих шматочків природи. Тут ростуть дуби і сосни, мешкають дикі свині і лисиці, зайці, чаплі, болотяні черепахи, орли, яструби, куріпки, сови, пугачі, дрімлюги та кажани. Місцеві мешканці зустрічали навіть таких рідкісних червонокнижних тварин, як борсук та невеличкий ссавець перегузня. Цей крихітний шматочок живої природи із його біорізноманіттям буде знищений автобаном, який планується за 300 метрів від дерев. Тут треба зазначити, що у Дмитровичах та Безрадичах вже не лишилося зелених зон громадського користування. Якщо відібрати у сіл і знищити залишки зелених зон, то не лише теперішнім мешканцям, а і їхнім дітям та онукам не буде де відпочити на природі.
За словами старости Великих Дмитровичів, Світлани Божко, у 2013-14 роках сільська влада пропонувала замовнику дороги розглянути альтернативні напрямки. Зокрема, перспективну для будівництва дороги ділянку за межами села, по твердій землі а не по торфовищах. До того ж, альтернативний напрямок пройшов би по паях, пайовики залюбки б віддали землю за компенсацію від держави. І не довелося б зносити людські оселі та руйнувати гори і торфовища, наносячи непоправну шкоду природі. Однак ця пропозиція не була врахована. Відбувалося те саме, що і з Українкою, влада і замовник будівництва просто гвалтували місцеві громади, нав’язуючи їм «дорогу життя».
У 2019 році сільрада Великих Дмитровичів затвердила генплан села, внісши до нього велику обвідну дорогу в межах населеного пункту. Громада у прийнятті цього рішення жодної участі не брала. Хоч у 2019 році подібні документи вже не могли прийматися без громадських обговорень та Стратегічної екологічної оцінки. Ініціативна група Великих Дмитровичів опитала своїх односельців та так і не знайшла жодного мешканця села, який був би присутній на громадських обговореннях генплану та автобану. Дмитрівчани розповідають, що про дорогу, яка пройде по їхніх вулицях дізнаються із телесюжетів та соцмереж.
Так, юристка Леся Стецьків, чия садиба у Великих Дмитровичах знаходиться недалеко від місця, де планується ВКАД розповіла «Великому Києву»: «Після 2007 року, коли було затверджено напрямок дороги через наше село, в Україні з’явився великий масив нового законодавства. У 2014 році Україна підписала Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом, в т.ч. Додаток XXXI до розділу 6 «Навколишнє природнє середовище». Угода в повному обсязі запрацювала в 2017р. Ми вже виконали низку вимог Євросоюзу щодо природоохоронного законодавства, запровадили здійснення стратегічної екологічної оцінки (СЕО), прийнята низка нових державних будівельних норм. Наприклад, транзитні автомагістралі державного значення на 4-6 смуг, першого класу впливу на довкілля (найнебезпечніший клас) не можуть прокладатися через населені пункти, а лише за їх межами. В Службі автомобільних доріг Київської області я ознайомилась з проєктними документами. Серед документів є два АПЗ– Архітеркутно-планувальні завдання на з’єднувальну ділянку. Одне – по Васильківському району, друге – на ділянку кільцевої дороги через наше село. Так ось, у 2007 році на Васильківському відрізку це звалося реконструкцією існуючої дороги, а у нас – новим будівництвом. І це логічно, адже на нашому торфовищі ніякої дороги, яку можна реконструювати, не існує. Проте у 2007 році «Укравтодор» об’єднав ці два АПЗ і зробив одне завдання на проєктування. Таким чином наша ділянка теж називається реконструкцією. Я вважаю, що це було зроблено умисно. Адже нове будівництво доріг в межах населених пунктів вже тоді було заборонено, тому назвали реконструкцією. Це лише одне із багатьох зловживань та порушень законодавства по нашому напрямку ВКАД. Цей напрямок безглуздий, застарілий, не відповідає діючим нормам закону і його треба переглядати. Ми маємо наміри боротися до кінця, відстоюючи свої права, громада піде в суди, аж до Європейського суду».
Леся також розповідає, що зверталася до старости Великих Дмитровичів із вимогою надати генплан села та всі супутні документи – протокол обговорень, СЕО, графічну частину, текстову частину. Їй відповіли, що все передано до архіву Обухівського району. В архіві ж повідомили, що такі документи (генплан) їм ніколи не передавалися, є тільки рішення сільради про затвердження генплану. Єдине місце, де можуть перебувати документи – у центрі Козинської ОТГ, до якого входять і Дмитровичі і Безрадичі. Леся подала адвокатський запит до Козина, але і досі не отримала жодної відповіді. Так само на запит не відповідають Київська обласна державна адміністрація, проектні організації.
Безрадичі. Майже детективна історія, або, де переховують генплан села?
У Безрадичах ситуація аж до дрібниць подібна до тієї, що у Дмитровичах. У березні 2021 року мешканці Безрадичів випадково побачили генплан села. До цього ніхто не знав, що він затверджений, хоча генплан приймався у 2018 році. Ніхто нічого не чув про громадські обговорення чи збори, ніхто не брав участі.
«У генплані ми побачили дорогу, – розповідає активістка із Безрадичів Любов Ландаренко, – і почали діяти. Спочатку ми пішли до наших депутатів у Безрадичах і нам сказали, що документів немає, вони всі передані до архіву Обухівського району. Ми поїхали до архіву, втім, жодних документів, що стосуються дороги і нашого генплану там не знайшли. Тож ми зробили запити до Козину із вимогою надати нам генплан і супутні документи. Із Козина прийшла офіційна відповідь, що у них немає оригіналів документів. Наш юрист знову направив запит, але тепер вже на копії-копій. І доки ми граємося в цей пінг-понг з копіями, наші адвокати готують позови до суду».
Де і навіщо переховують від громад Безрадичів та Дмитровичів оригінали генеральних планів сіл, можна лише здогадуватися. Мешканці обох сіл припускають, що документи зберігаються або у Козині, або у старостинських округах Безрадичів та Дмитровичів і їх свідомо не показують громадянам.
Зараз громади обох сіл об’єднали свої зусилля, створили «Громадську ініціативу Козинської територіальної громади», зібрали сотні підписів, провели роботу із мешканцями, делегували своїх представників, частина із яких займається збором документів, підготовкою офіційних листів до Офісу Президента, Кабміну, «Укрдіпродору», «Укравтодору», тощо. Інша частина відвідує офіційні заходи та проводить зустрічі. Делегованіі громадами Безрадичів, Дмитровичіві та Підгірців представники вже побували у голови Козинської ОТГ Валерія Гартіка і повідомили свою йому вимогу не підписувати жодних документів та давати жодних дозволів, які стосуються будівництва Великої кільцевої дороги без відома та участі громад.
«Ми будемо боротися до кінця, – заявляють представники громад Дмитровичів та Безрадичів». І наголошують на тому, що вони виступають проти порушення своїх прав і вимагають переглянути застарілий напрямок. Більше того, громада пропонує альтернативний напрямок, яких пройде за межами сіл та матиме значно менший негативний вплив на довкілля та людей.
Громадська ініціатива Козинської громади підтримує контакти із громадою Бучі, яка так само не була залучена до прийняття рішень про ВКАД. Бучанські активісти розповідають, що багато років тому вони там купили землі, збудували житло, розбудували інфраструктуру, посадили ліс, щоб повітря стало чистішим. А влітку цього року громада зупинила працівників лісгоспу, які приїхали вирубувати здоровий ліс «під дорогу». Виявилося, що існує план суцільної вирубки лісу, будинки ідуть «під знесення», бо тепер тут пройде автобан, згідно з напрямком, який, за словами бучанців «хтось у 2007 році накреслив на папері». З громадою це ніхто не погоджував, деталі замовчуються, процедури ігноруються, детального плану територій немає. Міністерства та відомства розводять руками – їм нічого не відомо про проєктування дороги, ніхто нічого не узгоджував. Тим часом громада Бучі розіслала листи до усіх можливих інстанцій, у тому числі – до президента Володимира Зеленського та почала оскаржувати напрямок кільцевої дороги в судах.
Що робити президенту Зеленському
Чи перетвориться Велике Будівництво на Велике Руйнівництво зараз залежить лише від найвищих владних інституцій. І особисто від Володимира Зеленського.
Нескладно спрогнозувати, що «Укравтодор» та КОДА будуть намагатися у будь-який спосіб виконати попередній припис з Офісу Президента. І доки із ОП чи Кабміну не надійде нова вказівку переглянути доцільність напрямку та альтернативні варіанти, вони будуть пропихувати застарілий напрямок, ігноруючи думку громад. Досі Офіс Президента просто переспрямовував листи від Козинської громади на «Укравтодор», а той свою чергу – надсилає чергові відписки.
Протистояння з громадами і негативний імідж Великого Будівництва репутаційно невигідні Офісу Президента. Тож найкращим варіантом для Зеленського було б таки не допустити цього протистояння і надіслати нового листа «Укравтодору» та КОДА з вказівкою задовольнити вимогу громади та переглянути напрямок ВКАД, а також, усунути з нього всі моменти, які порушують законодавство та права громадян.
Зеленський, ідучи до влади, обіцяв верховенство закону, справедливість і декларував екологічний порядок денний. Кейс із кільцевою дорогою покаже, чи дотримуватиметься він Європейського курсу, чи все ж вибудовуватиме тоталітарний режим, при якому повністю нівелюються громадянські права та свободи.
Фото та відеоматеріали надані ініціативною групою Козинської ОТГ